До суду в наручниках і… пішки

Як розповів заступник начальника міськвідділу внутрішніх справ, начальник міліції громадської безпеки Віктор Матвієнко, пішки в наручниках до міського суду доставляються в нас особи, котрі підозрюються у вчиненні хуліганських дій та непокорі працівникам міліції під час виконання ними своїх службових обов’язків. Приміром, людина вчинила якісь протизаконні дії — її затримують. Потім разом з дільничним інспектором міліції, на дільниці якого сталося правопорушення, ведуть до суду. Там реєструють справу в канцелярії, йдуть до судді. Вся ця процедура займає майже день. Тобто, саме день дільничний інспектор міліції відірваний від виконання своїх службових обов’язків. Між тим, за словами Віктора Матвієнка, кожен з них має щомісячно розглянути 10 -15 справ про злочини та пригоди, більше 10 заяв про сімейні конфлікти, провести індивідуальну роботу з тими, хто перебуває на обліку (таких у місті 3,5 тисячі), перевірити стан зберігання громадянами зброї (офіційно зареєстровано в Рівному 4 тисячі стволів). Для самих дільничних інспекторів доставляти пішки і в наручниках до суду затриманих громадян — щось свого роду кари небесної. Не люблять вони цієї процедури. Серед “підопічних” бувають різні люди. Скажімо, звинувачується чоловік у тому, що завдав тілесних ушкоджень дружині. А невідомо, хто кому їх завдав і за яких обставин. Це має з’ясувати суд. Тим часом на людину надягають наручники. І ось, як його ведуть на судове засідання, бачать знайомі, друзі. Не робить це і честі міліціонерам. Вони з полегшенням зітхають, коли суддя постановляє відпустити затриманого. Гірше для них, коли доводиться знову вести людину до спецприймальника на кілька діб арешту.
У цивілізованих країнах затриманих до приміщення суду доставляють спеціальним транспортом. На думку Віктора Матвієнка, така можливість була б і в Рівному, якби для чергової частини міськвідділу міліції виділили автомобіль марки ”УАЗ”. За його словами, позитивний досвід вирішення проблеми вже є в Луганській області, де міська влада повністю взялася фінансувати міську міліцію. Цю думку поділяють й ті міліціонери, яким доводиться таким непривабливим чином доставляти затриманих. Щоправда, вони не побажали назвати своїх імен, але висловили й інші думки з приводу вирішення питання. Дехто пропонував визначити, чи їздять на обід службовими машинами високі міліцейські начальники, чи задіяні ці автомобілі на обслуговуванні членів сімей цих осіб?
Безумовно, можна піти тут двома шляхами. Перший виявиться довшим, бо він пов’язаний з бюджетними грошами. Тобто, слід отримати згоду депутатів та дочекатися нового фінансового року. Другий — набагато коротший. Варто новому керівництву УМВС визначити, як використовуються автомобілі міліцейських посадовців та, в разі виявлення порушень, забрати і передати їх для оперативних потреб.