Про домашнє насильство говорять дедалі частіше. Це питання знову опинилося в центрі уваги українських науковців. У час, коли суспільство стає дедалі чутливішим до порушення прав людини, а молодь активніше захищає себе і своїх близьких, наукова спільнота пропонує глибокий аналіз системних проблем у сфері протидії домашньому насильству.
Нещодавно в Україні вийшла друком монографія «Контрольно-наглядова діяльність у сфері протидії домашньому насильству». Це видання — результат кропіткої роботи провідних юристів, які не просто досліджують проблему, а й пропонують конкретні механізми її вирішення.
Статистика, яка змушує замислитися
Попри зростання обізнаності населення, ситуація залишається тривожною. За даними Фонду народонаселення ООН та Женевського центру демократичного контролю за збройними силами:
38% суддів і 39% прокурорів досі вважають домашнє насильство «приватною справою»
59% правоохоронців переконані, що більшість повідомлень — неправдиві
84% поліцейських надають перевагу примиренню, а не покаранню
62% вважають, що жертви зґвалтування самі винні у тому, що сталося
Ці цифри — не просто статистика. Це дзеркало суспільних переконань, які гальмують ефективну реалізацію державної політики у сфері захисту прав людини.
Науковий прорив: що містить монографія
Автори монографії — доктор юридичних наук, професор Андрій Боровик та доктор філософії в галузі права, адвокат Вікторія Валько — провели глибокий аналіз контрольно-наглядової діяльності у сфері протидії домашньому насильству. Видання рекомендоване до друку Вченою радою Науково-дослідного інституту публічного права та опубліковане у видавництві «Юридика».
У книзі:
Визначено юридичну природу контрольно-наглядової діяльності
Виявлено ключові проблеми реалізації заходів протидії насильству
Запропоновано шляхи оптимізації державної політики
Наголошено на відсутності системного моніторингу впроваджених заходів
Зазначено, що більшість експертних оцінок здійснюються за участі іноземних партнерів
Монографія — не просто наукове дослідження. Це інструмент, який може стати основою для реформування підходів до захисту жертв домашнього насильства. Вона відкриває дискусію про те, як змінити мислення правоохоронців, суддів, прокурорів — і суспільства загалом.
Публічність, правова культура, системний контроль — ось три ключові складові, які можуть змінити ситуацію. І саме на них акцентують автори у своєму дослідженні.
