Історія…
27 років тому тодішній хірург-уролог обласної лікарні Михайло Хіміч, а нині заступник головного лікаря з лікарсько-трудової експертизи, на громадських засадах організував у цьому медичному закладі музей. Почав все зі збору фотографій своїх колег, серед яких було немало фронтовиків. Сам пан Михайло війну пройшов санітаром, рятуючи життя солдатам. Демобілізувавшись, здобув вищу освіту в Київському медінституті, де його вчителями були першопрохідці окремих медичних напрямків.
До фотоальбомів ввійшли фотознімки та розповіді про 262 ветеранів війни та праці, з більшістю пан Михайло трудився пліч-о-пліч. Ніна Рибакова-Брильова, колишній головний обласний судмедексперт, робила висновок спеціаліста про масове поховання на місці розстрілу євреїв в урочищі Сосонки, що неподалік від нинішньої лікарні. Медичну династію Чайковських започаткував пан Кирило, який пройшов крізь горнила трьох воєн: двох світових та громадянської. Його син В’ячеслав, маючи пенсійний вік, й понині працює тут отоларингологом. Інші медики на Рівненщині перебували лише під час військових дій, проте залишили по собі добру згадку.
Існує легенда, що не тільки трудова біографія, а й життя начальника військово-польового госпіталю, який базувався у Рівному, Мойсея Шапіро та хірурга І. Іщенка могли обірватись, коли їм зброєю погрожував сам генерал армії, командувач 1-го Українського фронту Микола Ватутін. Воєначальник під Львовом отримав важке поранення у ногу, яке загрожувало поширенням гангрени. Військові лікарі, намагаючись врятувати йому життя, хотіли переконати в необхідності ампутації кінцівки. “Який же генерал без ноги?!” — з гнівом заперечив він, розмахуючи пістолетом перед обличчями заціпенілих лікарів… Ватутіна поховали у Києві.
Дивні речі
Про людей, які працювали у цій лікарні, можна розповідати багато. Проте особливу зацікавленість викликає маленька експозиція предметів, вилучених хірургами з тіл пацієнтів. Вапнякові камінці, видалені з сечового та жовчного міхурів, вражають великими розмірами. Фантазія деяких людей щодо свого організму дивує своєю беглуздістю: яких тільки предметів не засовують у власні природні отвори! Вони не менш винахідливі від циркових факірів, які ковтають цвяхи та засовують у стравохід шпаги! Рентгенівський знімок ілюструє наявність ртутного термометра (!) у товстому кишківнику. Шматки дроту, видалені з сечового міхура та шлунка, а поряд — цвяхи, які ковтнув засуджений, щоб потрапити до лікарні…
Особливою пікантністю відзначалась операція з розрізання двофунтової гирі, яку один молодик почепив на свою чоловічу гордість, аби перевірити силу… ерекції (!!!). Навіть сам Арнольд Шварценеггер не ризикнув би розробити та застосувати подібну систему нарощування м’язів, а нашому співвітчизникові — “всьо ніпочьом”!
На жаль, після стількох відвідин музею, дивних експонатів поменшало. Мабуть, хтось нишком прихопив їх собі на згадку.
