Остаточно реорганізовано обласний притулок для тимчасового проживання та реабілітації осіб, які не мають житла (згідно з наказом №4 від 9 січня 2003 року “Про Рівненський обласний центр соціальної, медичної, професійної реабілітації інвалідів та інших найбільш незахищених верств населення”). Заклад сьогодні “прописує” лише тридцять мешканців (до реорганізації їх кількість становила 50). З колишнього штату, чисельністю 27 чоловік, лишилося восьмеро (не рахуючи чотирьох операторів котельні, котрі працюватимуть до квітня цього року).
Як стверджує керівник притулку Іван Нарсія, останнім часом до них звертаються бомжі майже з усіх областей — швидко ширяться чутки про Рівненський притулок, як чи не єдиний в Україні, котрий забезпечує бездомну людину харчуванням та цілодобовим дахом над головою.
А поки що дирекція притулку обмірковує звернення в’язнів з тернопільських та харківських тюрем, які невдовзі вийдуть на волю. Останні, дізнавшись про рівненський “едем”, просять житлової допомоги. Хто зна, за які “заслуги” такий кримінальний елемент відбуває свій строк, проте всі ми люди…
