Кожного разу, купуючи продукти, ми беремо участь в експерименті: є в тому, що ми з’їмо, генетично модифіковані організми, чи немає? Чи це ризиковано? Знати це в Україні неможливо. Завдяки центральній владі.
Чим ми ризикуємо?
“Не існує надійних методів визначення наслідків поширення ГМО і їхніх продуктів для природи і людини. Багато негативних ефектів ГМО виявляться лише в низці поколінь”.
Це цитата з доповіді, що була складена для Володимира Путіна чотири роки тому. Підготував її Комітет Ради Федерації Росії з аграрно-продовольчої політики.
Така позиція: “Ми не в змозі оцінити всі ризики” — є головною зброєю противників ГМО. Ніхто не може на 100% гарантувати, що продукти зі штучно зміненими генами не вплинуть на нащадків людей, які їдять такі продукти. Ніхто не може гарантувати, що генетично змінені рослини не мутують далі — вже всупереч волі генних інженерів — і не викличуть мутацій рослин, що ростуть поруч. Нарешті, ніхто не може гарантувати, що у конкуренції зі зміненими рослинами зможуть вижити незмінені. Природа не навчила їх так чинити опір пестицидам, шкідникам і хворобам, як можуть навчити інженери компаній Monsanto, Pioneer або Bayer.
Цими аргументами противники ГМО по всьому світу атакують компанії, що створюють ГМО. Які, у свою чергу, вказують на той факт, що не існує жодного визнаного всім науковим світом дослідження, що довело шкоду таких рослин і продуктів, з них виготовлених.
Як це регулюється
у світі?
Агенції, що відповідають за безпеку рослин і продуктів у США, дозволяють вирощувати ГМО, якщо не знайдені вагомі докази їхньої шкоди. А споживачам заборонено повідомляти, чи є ГМО в продуктах чи ні.
У Євросоюзі та Росії інший підхід. Дозволи вирощувати вимагають максимально можливих доказів безпеки. А продукти із вмістом ГМО більше 0,9% мають бути відмічені знаком на упаковці. Також дозволено вказувати, що в продуктах немає ГМО. Цим ЄС і російський уряд надали своїм громадянам можливість самим вирішувати, їсти ГМО чи ні.
Як в Україні?
Із травня минулого року ввозити, створювати і вирощувати ГМО в Україні не можна без попереднього дозволу. Це написано у законі про біобезпеку, що був прийнятий за пропозицією уряду Віктора Януковича.
Чи не залишився закон на папері?
Ось аналіз стану справ, підготований Укрметтестстандартом.
“Насіння, харчові продукти та продовольча сировина, які ввозяться в Україну, не реєструються та не перевіряються на вміст ГМО”.
А от свідоцтво представника компанії — одного зі світових лідерів зі створення ГМО.
Петро Туз, виконавчий директор в СНД “Піонер Насіння Україна”:
— Як у Союзі не було сексу, так в Україні немає ГМО. Його неофіційно завозять, оскільки розуміють усі його переваги — адже контролю немає.
— А ваша компанія?
— Pioneer в усьому світі працює згідно з чинним законодавством, і прийшов до України надовго, тому і береже свою репутацію? — запевнив пан Туз.
Хто лобіює поширення ГМО?
Рівно рік тому — з 1 листопада 2007 року — нам повинні були почати повідомляти, чи є ГМО у продуктах, що ми купуємо. Таку вимогу за пропозицією тодішнього міністра Кабінету Міністрів Анатолія Толстоухова затвердив той же уряд Януковича.
Проте фактично він не стежив за виконанням своєї вимоги. А 21 листопада 2007 року скасував її.
Олександр Шніпко, голова Держспоживстандарту в 2007 році, зазначив:
— Це було зроблено на прохання уряду США. Вони поставили це умовою приєднання України до СОТ.
— Це було офіційною умовою?
— Так. Американська сторона виступила з ним за ініціативи компаній Bayer і Monsanto.
З цим не погодився Юрій Луценко, який був звільнений з уряду Януковича. Він звернувся до суду. У лютому цього року, коли Луценко знову став міністром внутрішніх справ — вже в уряді Юлії Тимошенко — суд визнав його правоту.
Але відміток на продуктах ми не бачимо досі.
А американський уряд далі докладає зусиль, щоб вони не з’явилися. У серпні сенатор США Річард Лугар переконував у цьому Віктора Ющенка.
Річард Лугар в інтерв’ю “Главреду” 4 вересня сказав: “Я порушував це питання, оскільки воно сприймається як суперечливе, скажімо, у країнах Європейського союзу. Але я завжди наводжу приклад, що сам фермер, особисто вживаю продукти, що містять ГМО, і не скаржуся на здоров’я. Більше того, завдяки використанню ГМО-технологій у моєму фермерському господарстві вдалося протягом 25 років утричі підвищити врожайність. Розповідаю про це тому, що Україні потрібно розвиватися — економічно і політично, взаємодіяти зі світом — і, як друг України, намагаюся обговорювати з лідерами вашої країни практичні дороги сприяння цьому”.
Другого жовтня посольство США у Києві організувало круглий стіл для зацікавлених відомств і громадських організацій. Головним доповідачем був Вел Гіддінгз — противник маркування і прибічник поширення ГМО.
Яку позицію займає українська влада?
Ми запитали Секретаріат Президента, що Ющенко відповів Лугару.
Роман Жуковський, керівник Головної служби соціально-економічного розвитку СП:
— Позиція Президента України у питанні, яке ви досліджуєте, є однозначною — споживач має право на отримання повної і достовірної інформації про якість та склад продуктів харчування, які він бажає придбати, а держава зобов’язана забезпечити реалізацію такого права. Віктор Ющенко вважає, що невмотивоване перенесення терміну запровадження маркування продуктів, які містять ГМО, і відсутність подальших рішень уряду у згаданому питанні порушує інтереси споживачів. Враховуючи те, що прийняття рішень у цій сфері перебуває у межах безпосередньої компетенції уряду, пропонуємо вам звернутися до центральних органів виконавчої влади за детальнішими роз’ясненнями стосовно причин затримки вирішення цього питання.
Ми це зробили. Відповіді чотирьох міністерств, відповідальних за біобезпеку країни (охорони здоров’я, навколишнього середовища, аграрної політики, освіти і науки) такі. Правил, що дозволять контролювати ввезення, створення і вирощування ГМО, немає. Вони розроблені і чекають, коли їх розгляне уряд. Виняток — правила ввезення ГМО для дослідів — вони за пропозицією Міністерства освіти і науки вже затверджені Кабміном. Але фактично також не застосовуються.
Що із маркуванням продуктів? Держспоживстандарт підготував як мінімум три проекти рішення Кабміну. В останньому варіанті для маркування, як висловився один із розробників, слово “маркування” замінили на “етикетування”. Результат той же. Проект не виноситься на Кабмін.
Дізнавшись цю інформацію, ми поставили двом міністрам, чиєї компетенції найбільше стосуються головні ризики використання ГМО — запитання: “Як ви ставитеся до того, що ще один уряд — де тепер представлені ви — не запровадив ані маркування продуктів з ГМО, ані ефективного контролю за ввезенням, вирощуванням та розповсюдженням рослин, що були генетично модифіковані? Що ви персонально зробили для більших результатів?”
Василь Князевич, міністр охорони здоров’я:
— Міністр охорони здоров’я не може відповідати за весь уряд, тим більше, що наше міністерство контролює лише певну складову згаданої проблеми. Фахівцями МОЗ підготовлені всі необхідні пропозиції.
Георгій Філіпчук, міністр охорони навколишнього середовища:
— Діючим урядом розробляється механізм прийняття рішень щодо ГМО та відповідальності за такі рішення. З метою запровадження дієвого державного інструменту, здатного забезпечувати запобігання потенційних екологічних, економічних, соціальних та інших ризиків.
Що ми їмо?
Неофіційним шляхом ми отримали результати тестів однієї з трьох лабораторій, що мають в Україні право перевіряти наявність ГМО. Ось список продуктів, де ГМО були знайдені. Ці тести зроблені в останні місяці.
Ковбаса варена “Дитяча куряча” (виробник “Алан”, Дніпропетровськ). Містить ГМ-сою у кількості більше 5%.
Вареники з м’ясом (виробник Похитайло, Біла Церква). Містить ГМ-сою в кількості більше 5%.
Вареники з лівером (виробник Луцька пельменна фабрика). Містить ГМ-сою в кількості більше 5%.
Млинці з м’ясом (виробник “Коло”, Херсон). Містить ГМ-сою в кількості більше 5%.
Це випадковий перелік. Продуктів, де були знайдені ГМО — десятки. Проблема у тому, що без дозволу замовників лабораторії не дають таких відомостей. Для багатьох замовників результати стають неприємним сюрпризом. Це не заважає продавати такі товари в Україні. Але експорт до ЄС або Росії стає неможливим.
Руслан Голубець, керівник лабораторії Укрметтестстандарту, розповів:
— До нас постійно звертаються компанії, що вирощують сільгосппродукцію в Україні і експортують до Європи. Вони хочуть знати, чи немає там ГМО, щоб даремно не везти. З початку року ми перевірили приблизно 700 зразків сировини або продуктів. В основному сировини.
— І в скількох випадках ви знайшли ГМО?
— Приблизно у 15 відсотках.
Як ми можемо на це вплинути? Самостійно ніхто з нас не в змозі відмовитися від вживання ГМ-продуктів. Їх просто неможливо відрізнити за смаком, кольором або розміром. Можна хіба що сподіватися, що страх перед ГМО виявиться черговою ненауковою відсталістю.
Єгор СОБОЛЄВ,
бюро журналістських розслідувань “Свідомо”, для газети “ОГО”
![]()

