Що було,
що є і що буде
Це не ворожба на картах. Хоча, здається, загадувати на майбутнє здебільшого доля або ворожок, або невиправних оптимістів. Більшість каже: доживемо — побачимо. Але чи буде потім на що дивитися?
Так історично склалося, що у нашій країні існує лише один рівень пенсійного забезпечення. Ще за Союзу нас масово привчали до солідарності. Тому і до цього часу маємо пенсійну систему, в основу якої покладено солідарність поколінь. А це означає, що пенсії працівників, які завершили свою трудову діяльність, фінансує нинішнє покоління працюючих. Вони, у свою чергу, сподіваються, що після їх виходу на пенсію буде кому працювати і фінансувати їх старість. Звісно, що солідарний принцип фінансування пенсій має право на існування лише при великому перевищенні чисельності молодих працівників перед кількістю пенсіонерів.
На жаль, в Україні демографічна ситуація одна із найскладніших в Європі. Ще на початку 60-х років ХХ століття кількість населення старше 60 років складала 11%. Зараз їх удвічі більше. Фахівці прогнозують, що починаючи з 2011 року кількість пенсіонерів почне стрімко зростати і сягне майже третини населення країни. Адже саме у цих роках пенсійного віку досягнуть ті люди, які були народженні після Великої Вітчизняної війни. Саме тоді відбувся так званий пік народжуваності.
Окрім проблем із демографічною ситуацією, існує ще ряд причин, з огляду на які потрібні негайні зміни у пенсійній системі нашої країни.
Дуже важко знайти людину, яку би задовольняла пенсія. Її середній розмір настільки низький, що спонукає більшість пенсіонерів працювати і після досягнення ними пенсійного віку. Що, зрозуміло, мало подобається молоді, якій так важко знайти роботу.
Високі ставки пенсійних внесків відверто не влаштовують багатьох їх платників. Роботодавці змушені сплачувати до пенсійної системи третину фонду заробітної плати. Це в свою чергу підвищує собівартість продукції та знижує її конкурентну спроможність. Та найгірше те, що це стримує зростання заробітної плати, відлякує потенційних інвесторів та зовсім не сприяє легалізації тіньового сектора економіки та доходів населення. Ні для кого не таємниця, що сьогодні багато хто отримує зарплату у конвертах. Без оподаткування… і без надії на пенсію.
Варто сказати і про соціальну несправедливість існуючої пенсійної системи. Адже розмір пенсії практично не залежить від трудового стажу та сплачених пенсійних внесків. Через економічну кризу в країні запроваджено штучне обмеження максимального розміру пенсій, що призвело до вирівнювання пенсійного забезпечення.
Чим серце заспокоїться?
На заміну існуючої солідарної пенсійної системи, в Україні можна створити нову багаторівневу систему пенсійного забезпечення. Вона як і “очко” складатиметься з трьох карт. Трійка — солідарний рівень, Сімка — обов’язковий накопичувальний та Туз — додатковий або добровільний накопичувальний рівень. Таке поєднання забезпечить виграш та соціальні гарантії й фінансову стабільність майбутнім і нинішнім пенсіонерам. Бо солідарна система вразлива до демографічних змін, але стійка до інфляції, а накопичувана — навпаки. Перша система працюватиме на малозабезпечені верстви населення, друга — стимулюватиме до пенсійних заощаджень усіх громадян, особливо більш заможних.
Трійка, або Солідарна система
Цей рівень забезпечує базовий дохід людини після виходу на пенсію. Це дещо реформована існуюча система. Внески до неї сплачують усі працюючі громадяни та їх роботодавці, але розмір пенсії залежатиме від розміру заробітної платні, з якої відраховувалися кошти та самого страхового стажу тобто часу пенсійних відрахувань. Допоможе цьому персоніфікований облік, який, до речі, вже запроваджено з літа минулого року.
Сімка, або Обов’язкова накопичувальна система
Тут частина обов’язкових внесків до пенсійної системи накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді. Гроші обліковуватимуться виключно на індивідуальних накопичувальних рахунках громадян. Але скористатися ними людина зможе лише досягнувши пенсійного віку. До цього часу ці так звані “довгі” гроші працюватимуть на економіку країни аби захиститися від інфляції. Добре в цій системі те, що виплати з накопичувального фонду будуть здійснюватися додатково до виплат із солідарної системи.
Туз, або Недержавне пенсійне забезпечення
Якщо перші два рівні обов’язкові, цей ласий шматочок пенсійної реформи добровільний. І лише для тих, хто матиме вільні гроші та бажання заощадити на старість. Основу системи становитимуть недержавні пенсійні фонди, банківські установи та страхові компанії.
Джокер
Усі карти сьогодні у руках народних депутатів. Саме вони повинні прийняти два проекти законів “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та “Про недержавні пенсійні фонди”. Хоча насправді це не єдині темні конячки у процесі пенсійного реформування. Воно неможливе без змін у податковій системі. Вона сьогодні працює виключно на теперішній час, і не дозволяє думати про завтра. Яскравий приклад тому — єдиний податок. Люди, які його сплачують, про нормальну пенсію можуть не мріяти. Адже сплачують до Пенсійного фонду майже копійки, та й ті не накопичуються на їх рахунках.
У колоді пенсійної реформи багато карт. Вони різних мастей і різного µатунку. Чи складуться вони по порядку, залежить від рук, що тусуватимуть колоду.
