Тарас Наумець, уродженець Рівного, сьогодні відомий серед побратимів під позивним «Зубр». Він обіймає посаду головного сержанта у рівненському підрозділі Національної гвардії України.
Його історія — це шлях людини, яка у мирному житті понад десять років працювала будівельником, але з початком повномасштабного вторгнення зробила беззаперечний вибір: добровільно взяти до рук зброю та стати на захист держави.
Ще у 2009 році Тарас проходив строкову службу у 73-му морському центрі спеціального призначення. Тоді він здобув перший досвід армійської дисципліни та навчився витримці, яка сьогодні допомагає йому виживати у найскладніших умовах війни.
Авдіївка: пекло на передовій
Найважчим випробуванням для гвардійця став 2024 рік, коли його підрозділ брав участь у боях за Авдіївку. Вони тримали оборону на Покровському напрямку, де російські війська безперервно штурмували українські позиції.
«Для мене це було справжнє пекло. Я думав, що неможливо не спати стільки часу і продовжувати тримати позиції», — згадує Тарас Наумець.
П’ять діб без сну, обмежений зв’язок, виснаження та постійні атаки — саме такими були ті дні. Проте підрозділ вистояв. Вижити вдалося лише завдяки злагодженим діям і непохитній підтримці побратимів.
Крок від смерті
Війна не раз ставила «Зубра» на межу життя і смерті. Під час одного з бойових виходів він дивом уникнув поранення. Граната розірвалася буквально за кілька метрів від нього, але уламки пройшли повз.
«Я йшов крайнім у групі. Переді мною – скид. Можливо, хтось і крикнув, але часу реагувати не було. Граната розірвалася, і мені просто пощастило, що не зачепило», — ділиться боєць.
Такі моменти залишають глибокий слід у пам’яті й ще більше підкреслюють цінність життя.
Новий фронт: навчання новобранців
Сьогодні Тарас Наумець, як головний сержант, має інший фронт — підготовку нових бійців. Він відповідає за навчання новобранців та координує роботу сержантського складу.
«Моя задача – передати практичний бойовий досвід. Ми готуємо людей до реальності, а не до теорії. Війна не пробачає непідготовленості», — наголошує гвардієць.
Його головна мета — зробити так, щоб молоді військовослужбовці були готові до того, що на них чекає на передовій. Це не суха наука і не підручники, а справжні уроки, здобуті ціною власного життя та життя побратимів.
