Що роблять усі, ну, майже всі люди, коли вранці встають з ліжка? За рідкісним винятком, одягаються. А коли треба вийти з будинку, цей процес стає просто обов’язковим! І тут постає питання: що вдягти? Так, уявіть собі, відповідати на нього доводитися не тільки жінкам…
Як відомо, за одягом людей можна розділити на три групи: ті, які вдягаються для зручності; ті, які роблять це для людей, і ті, хто вдягається назло суспільству.
Група перша. Це люди, яким, узагалі ж наплювати на те, що про них, вірніше, про їхню манеру вдягатися, думають навколишні. Головне – щоб їм самим було зручно і комфортно. Найяскравіші приклади популярних людей цієї групи – Михайло Боярський – (уже років 20 у незмінній чорній “трійці” і капелюху), і естрадний виконавець Децл у штанях, у яких може поміститися ще один такий же. А як зручно йому! Не тре, не пече, не тисне… І серед простого народу теж є такі, й чимало. Ми на них показуємо пальцями, а вони, у свою чергу, нас вважають піжонами, яким нічого робити, нікуди подіти гроші.
Група друга. Ті, котрі вдягаються, постійно озираючись на громадську думку. Носіями цієї думки можуть бути модні журнали, екранні образи, ті ж сусіди чи колеги. А то й вираз облич перехожих. Те, що ця думка може бути помилковою, другу групу не хвилює. Для них головне – схвалення. І тому їхній гардероб постійно оновляється, оскільки змінюються смаки навколишніх.
Група третя. Для них теж важливо, як на них реагують інші, але з точністю до навпаки. Вони хочуть усім своїм виглядом показати, що нехтують загальноприйняті норми. Навіть якщо те, що вони на себе натягують, їм самим не дуже подобається чи не зовсім зручно. Найбільш яскравим прикладом такого ставлення до одягу були хіппі. Усім своїм зовнішнім виглядом вони намагалися продемонструвати протест проти моральних цінностей того часу. Принаймні, їм так здавалося… Зараз така манера одягатися носить більш індивідуальний характер і називається мудрованим словом “епатаж”, тобто, навмисне шокування оточуючих.
Поле для експериментів тут неоране! Шокувати можна неохайністю, різними надмірностями, зрештою, надмірною відвертістю. Підходить усе, аби тільки у всіх довкола очі на чоло полізли. Нетак давно був ризик, що такого бунтаря може забрати міліція, але зараз такої небезпеки немає. Зате є можливість заслужити репутацію людини сміливої, неординарно мислячої і вільної у своїх судженнях.
Є, щоправда, ще одна група. Особлива. Це коли вдягаються не для себе й у той же час не для усіх. А для одного. Чи однієї. І тоді летять під три чорти всі життєві правила і принципи. Щоб викликати посмішку коханої людини, затятий нехлюй одягає краватку, а звикла до зручних у повсякденному житті джинсів дівчина приміряє коротку спідницю, знаючи, як заіскряться його очі, побачивши її стрункі ніжки…
Отож, коли ми задаємося питанням “що одягти”, ми, виявляється, відповідаємо не на побутове, а майже на філософське питання. Давайте визначатися!
