Все, як водиться, почалося з відмови у візі. Точніше, її спочатку обіцяли відкрити, а згодом прийшло повідомлення: мовляв, ви подали неправдиву інформацію про місце навчання, тому… Просто з посольства подзвонили у мій університет, спитали, чи такий-то вчиться — з незрозумілих причин відповідь була негативною — і справу таким чином вирішено. Звичайно, мене це надзвичайно обурило: це я, котрий закінчив цей університет і вже два роки аспірантури тут же, це я тут не навчаюся?! Вибороти ґрант на літнє навчання у Гарварді і “заштопоритися” на такому дрібному непорозумінні було б нерозумно, тому довелося позмагатися з американською “red tape”, себто бюрократією. І, несподівано для себе, перемогти — візу, хоч і не без неприємних моментів (зокрема, довелося долати упередженість консульського працівника, яка чомусь була впевнена, що у Гарвард можуть їхати лише студенти з відомих київських ВНЗів, ну ще хіба львівського якого), таки відкрили, посольство визнало свій недогляд.
Але все неприємне позаду — і ось я у вирі того студентського життя, яким раніше мав змогу лише захоплюватися в кіно. Тут, у цьому невеличкому містечку, відбуваються віхові наукові відкриття, звідси виходять майбутні світила науки, політики, актори… І не дивно: університет не замикається на собі, сюди з’їжджаються студенти з усього світу. Лише минулого літа їх було з-понад сімдесяти країн. Всі раси, мови — ось де формується по-справжньому різнобічний світогляд, виховується толерантність до поглядів інших.
Окремої уваги заслуговує, як у нас кажуть, навчально-матеріальна база — сама бібліотека варта того, щоб здобувати знання у Гарварді, адже містить понад 16 мільйонів (!) книг, більше лише в бібліотеці Конгресу США. Власне, це цілий комплекс бібліотек — кожна галузь має свою. І що важливо, працюють вони до десятої, деякі до дванадцятої вечора. Доступ до книг вільний, сам ідеш до стелажів і вибираєш, що хочеш. Звичайно ж, є детальні комп’ютерні каталоги, можливість копіювати, сканувати — коротше, це тема ще однієї статті.
Святе діло тут — доступ до Інтернету. В основному студенти мають власні комп’ютери, під’єднані до бездротової високошвидкісної мережі (за рахунок університету). Для решти працюють цілодобові комп’ютерні лабораторії з найсучаснішою технікою та програмами.
Та основне, чим славиться Гарвард, — викладачі. Крім штатних, університет запрошує викладачів з інших університетів — визнаних фахівців у відповідних галузях. Характерно, що викладачі стимулюють ініціативність студентів, надзвичайно цінують їхню власну думку, і непримиренно засуджують плагіат — тут із цим дуже строго.
Ще одна особливість тамтешніх викладачів — їх доступність. З викладачем завжди можна зв’язатися по електронній пошті чи просто зайти в його офіс на філіжанку кави, обговорити якісь питання. Не дивина розмова студентів з викладачем за келихом пива на якійсь з університетських вечірок чи на пляжі біля океану — однак така відкритість і безпосередність ніколи не переходить у панібратство. Доступна й адміністрація Гарвардської літньої школи — зокрема, її директор Алекс Діллон (який, до речі, має українське коріння) запросто при потребі може перевезти речі студента у нове помешкання власною машиною чи поділитися курйозною історію, що трапилася з ним в Україні:
— Якось під Києвом я зі знайомими пішов збирати гриби і загубив паспорт. Через кілька днів ми повернулися у пошуках, через брак часу ми не могли повернутися одразу. Неймовірно, але ми пішли своїми слідами і знайшли паспорт, який лежав на землі посеред лісу. Мені ще пощастило, що в ті дні не було дощу…
Студентське життя — різнобарвне: численні концерти, вистави чи покази фільмів, організовані університетом, дещо стихають хіба що у період іспитів чи написання наукових робіт. До того ж під боком Бостон — портове місто з цікавою історією (це ж тут мало місце “Бостонське чаювання”). А ще тут ненароком можна потрапити в “масовку” якогось фільму чи серіалу — камери зі знімальними групами на вулицях Кембриджа — звичайна справа.
Добре, що і в Україні є вищі навчальні заклади, якими можна гордитися, які дають якісну освіту й націлені на майбутнє.
