Подорож у важкому диліжансі (у ті дні ще не було залізниці) була довгою та втомлюючою. Гейне зголоднів і не міг утриматися від спокуси розгорнути один кінець металевої обгортки і відрізати маленький шматочок соковитого м’яса. Ковбаса йому так сподобалася, що він зважився відрізати ще шматочок. За другим шматком пішов третій, потім ще, і на той час, коли він приїхав у Париж, залишилося дуже мало ковбаси. Це було так незручно, бо виходило, начебто він зловжив довірою; та й як йому попросити вибачення у лікаря Рота за знищений подарунок лікаря Ноака? Але Гейне був людиною спритною і викрутився з ситуації, в яку потрапив завдяки своєму нестримному апетиту. Він відрізав від шматка ковбаси, що залишився, надзвичайно тонкий шматочок і загорнув його в папір, на якому написав:
“Люб’язний пане Рот! Друг наш лікар Ноак доручив мені передати вам ліонську ковбасу разом із низьким поклоном. На нещастя, муки голоду під час довгої подорожі в Париж спонукали мене з’їсти всю ковбасу, крім загорненого в цьому папері шматочка, який я і посилаю вам. Адже гомеопатія вчить вас, що надзвичайно мала доза дієвіша від великої. Тому, вважаю, нема потреби просити вибачення у вас через те, що посилаю таку мініатюрну порцію, — що ви, без сумніву, оціните набагато краще, ніж грубий вміст цілої ковбаси”.
