“Скільки нас можуть вважати людьми другого сорту? Чому ми заглядаємо у рот великим грошам, адже малий бізнес — це коріння великого капіталу. І якщо ми не будемо його поважати, ми не будемо поважати самих себе. Як держава виховує у нас почуття необхідності платити податки, коли чинить із нами саме так? Хоче вигнати нас, як непотрібних собак. Чому у Німеччині, Китаї можуть віддати орендарям орендовану площу, а у нас у Соборній Україні — ні. Адже ми — країна колишніх “рабочих и крестьян”, і половина усіх українських мільйонерів починали з нуля. Ми могли б платити більші податки, могли б бути корисними будинкам сиріт, якби влада дала нам можливість стати на ноги. Адже ми знаємо, що один переїзд рівноцінний одній пожежі. Ми просимо у влади: “Будь ласка, не залишайте нас ні з чим”. Просимо вас уважити малий бізнес і від цього виграють усі. Не дарма кажуть, що країна багата настільки, наскільки багата найбідніша людина. Не можна говорити людині, у якої менш потужна справа, що вона ніхто і повинна залишити територію готелю “Україна” упродовж 24 годин. Бо, мовляв, готель знаходиться в аварійному стані, починається балконопад, цеглопад. Ми будуємо демократичну державу у першу чергу на людських засадах, а не на конкурсній основі. Владо! Дозволь малим підприємцям повірити в те, що ви думаєте про всіх, а не тільки про великі доходи. Допоможіть нам у це повірити!!! Доведіть, що у Рівному почесна праця прибиральниці, робітника, інженера, директора, а не лише мільйонера. Нехай народ повірить у вас! Допоможіть нам голосувати за вас на виборах від щирого серця, а не від безвиході. Ми самі зробимо цей ремонт, відреставруємо готель, створимо бізнес-центр і місто-сад! Нехай це будуть рівненські підприємці, які вміють заробляти гроші у місті з трьома тисячами населення, а не трьох мільйонів, як у Києві. Давайте будемо патріотами свого міста і свого краю, щоб не казали, що поліські райони — слабаки. Ми віримо у нашу владу, любимо її і впевнені, що вона відгукнеться на прохання і вчинить правильно.
