Як я вибирав банки
Ідея була проста. Покласти на місяць по вісім тисяч гривень до банків, де зберігається найбільше депозитів населення. А потім – спробувати забрати.
Ми погодилися з двома умовами: ми самостійно відбираємо банки за принципом “де найбільше грошей людей мінус банки, про проблеми яких відомо”. Й оприлюднюємо результати, якими б вони не були.
Ми домовилися і 12 травня почали експеримент.
Саме в цей день голова Національного банку Володимир Стельмах скасував так званий мораторій на дострокове зняття депозитів. Для мене це було подарунком. Я вирішив ще й спробувати зняти гроші достроково. Якщо не вийде – то після завершення місячного терміну.
Банки я вибрав так. Зайшов на сторінку Асоціації українських банків в інтернеті (www.aub.com.ua) і подивився двадцятку банків, де найбільше депозитів населення. Тоді були доступні дані на 1 квітня. Я одразу вирішив не класти гроші до банків, де НБУ запровадив тимчасову адміністрацію. Це – “Надра”, “Укрпромбанк”, “Родовід Банк” та “Київ”. Також я вирішив обійти стороною тих, про яких у квітні виконуючий обов’язки міністра фінансів Ігор Уманський повідомив, що вони звернулися до уряду про допомогу. Це: “Фінанси та Кредит”, “Укргазбанк”, “Імексбанк” та “Хрещатик”.
Представники банку “Хрещатик” відразу спростували цю інформацію, але я вирішив все одно його не брати. Тим більше, що в цього банку обмаль відділень за межами Києва. Отже, я поклав по вісім тисяч гривень до “ПриватБанку”, “Райффайзен Банку Аваль”, “Ощадбанку”, “Укрсиббанку”, “Укрексімбанку”, “Укрсоцбанку”, “Форуму”, “Брокбізнесбанку”, “Кредитпромбанку”, “ПУМБу”, “Правекс-Банку”, “Південного”, “ОТП Банку”, “Кредобанку”, “Донгорбанку”, банку “Дельта”, “VAB Банку”, банку “Київська Русь”, “Альфа-Банку”, “Універсал-Банку”.
Класти гроші було приємно. У середині травня банки вражали порожнечею. Клієнтів майже не було. За столами сиділи самі працівники й перебирали папери. Коли я казав, що хочу відкрити депозит, зі мною поводились, наче з американським мільйонером.
Відкриття забирало у середньому хвилин 20. Гроші, паспорт, ідентифікаційний код – усе просто. Увагу привернула хіба що анкета в “Універсал-Банку”. Крім місячної суми доходу, вона запитувала, чи є я представником уряду, депутатом Верховної Ради або родичем когось із високих українських посадовців. В іншому пункті я підтвердив, що мої гроші не пов’язані з відмиванням брудних коштів, терористичною діяльністю та торгівлею наркотиками. В кінці анкети банк вимагав проінформувати, якщо я таки увійду до української влади.
Які банки віддають гроші достроково
За два тижні (тобто на початку червня) я пішов достроково розривати усі укладені мною угоди. “Мені треба терміново їхати, мене не буде в Києві, і я хочу забрати депозит”. Такою була моя легенда.
У день звернення гроші повернули:
“ПриватБанк”, “Укрексімбанк”, “Правекс-Банк”, “Кредобанк”, “Альфа-Банк”, “Райффайзен Банк Аваль”, “ОТП Банк”, “ПУМБ”.
Але у “Райффайзен Банк Аваль” з мене зняли 80 гривень. За “розрахунково-касову операцію”. Так я втратив 1% свого депозиту.
У банку “ОТП” цілу годину вивчали мій паспорт. Вісім років тому мені не на тій сторінці поставили штамп, коли вклеювали друге фото. Юна касирка, для якої, мабуть, це перша робота, просила мене поїхати до паспортного столу, поставити штамп і тільки тоді приходити по гроші. Я обурився і сказав, що банк просто відмовляється виконувати свої зобов’язання. Після цього гроші мені віддали. Але на прощання знову порадили поставити штамп.
У “ПУМБі” я витримав справжню боротьбу. Менеджер сказала, що мені треба прийти через чотири дні. Я не погоджувався, вказуючи, що цього немає в угоді. Врешті-решт директор регіонального відділення з похмурою гримасою дозволив підлеглій віддати гроші.
З “VAB банку” я вирішив не забирати депозит достроково. Тому що треба читати, що підписуєш. А угода, яку я підписав, зобов’язувала мене за сім днів письмово повідомити банк про намір достроково зняти гроші.
“Ми не можемо віддати вам гроші зараз. Вибачте, ви підписали угоду”, – сказали мені у “VAB банку”.
З цієї ж причини не в день звернення, а через один день гроші віддав “Укрсоцбанк”. Через два – “Укрсиббанк”, “Форум”. Через чотири дні – “Дельта”. Я не сварився, бо знайшов це в угодах з цими банками. (Обов’язково все вичитуйте до підписання!).
Які банки затримують або не повертають гроші достроково
А тепер – про банки, які мені не віддали гроші відразу, хоча в угодах про таку можливість не йшлося. Тиждень на розгляд заяви зажадав “Універсал-Банк”. Я запитав, чому це не вказано в угоді. Мені відповіли, що це внутрішня інструкція. Гарна відповідь.
Найдовше – 10 днів – розглядають заяву на дострокове повернення у банку “Київська Русь”. Співробітник, який відкривав мені депозит, натякнув, що банк взагалі-то рідко повертає депозити достроково.
В “Ощадбанку” була ціла історія. У відділенні, куди я поклав гроші, мені категорично відмовились достроково їх повертати. Сказали їхати з письмовою заявою до центрального офісу та ще й мати поважну причину. Тоді я зателефонував до офісу вищого рівня, якому було підпорядковане відділення.
“Які проблеми?” – сказала мені в слухавку одна з керівників. – “Зараз я передзвоню у відділення”. Я вдруге прийшов туди, але тут виявилось, що у касі немає восьми тисяч гривень. Гроші потрібно було замовити після вихідних.
Для мене це не мало сенсу. За два тижні добігав кінця строк депозиту. Тому я вирішив повідомити про ці труднощі вас, а гроші з цих банків забрати вже після завершення місячного терміну.
Не віддали гроші у “Брокбізнесбанку”. “У нас постанова НБУ. Ми не можемо достроково розривати угоди”. Я запитав: “А постанова від 12 травня у вас є?”. “Ми її не бачили”, – відповіли касири та порадили їхати до центрального офісу й надати папери про поважні причини дострокового розірвання депозиту.
Директор філії банку “Південний” у телефонній розмові сказала мені, що вони не можуть віддати мені гроші через постанову НБУ від…12 травня. Цей документ, на думку клерків “Південного”, не дозволяє, а забороняє достроково повертати депозити.
– Але ж у моєму договорі з вами є пункт, який дозволяє достроково забрати гроші, просто є вимога повідомити банк письмовою заявою за два робочих дні?
– Так, але є постанова НБУ, – відповіла мені керівник філії.
Врешті-решт вона запропонувала мені взяти гроші, але без 100 гривень. Їх пообіцяла покласти на картку, яку відкриють після завершення терміну депозиту. Ця схема мене також не влаштувала.
У “Кредитпромбанку” та “Донгорбанку” взяли мої заяви й пообіцяли передзвонити після рішення начальства. Не передзвонили. Я сам телефонував кілька разів, але відповідей все не було.
Через два тижні після написання заяви, тобто 12 червня, мені подзвонили з “Донгорбанку”. “Приходьте 17 червня і заберіть гроші”, – сказали у слухавку. Я відмовився, адже тоді б я втратив відсотки, а моя угода з “Донгорбанком” закінчувалась 21 червня.
“Кредитпромбанк” мовчав до кінця місячного терміну.
Хто віддав гроші після завершення терміну
Це – найголовніший результат розслідування.
Отже, з двох десятків банків, з якими я мав справу, я не зміг без надзусиль зняти гроші достроково у восьми.
Але після закінчення договору всі названі банки віддали мені гроші й заплатили відсотки. Залежно від банку, від 18 до 22% річних.
“Здорово. Схоже, банківська криза минає”, – подумав я.
А “спонсору” цих операцій взагалі ще й пощастило. Коли він давав гроші на депозити, він міняв їх з доларів за курсом 7,75 за 1 долар США. А зараз може купити на 15 копійок дешевше. Тобто після повернутих мною грошей та відсотків бізнесмен став багатшим на 400 доларів. Йому дрібничка, а мені приємно.
