Під час спілкування з журналістами секретар Рівнеради Андрій Грещук описував переваги створення й роботи громадських приймалень. Їх необхідність
визнали й інші громадські організації, які вже практикують таку систему роботи з рівнянами. Мета у всіх благородна і одна: допомогти людям у вирішенні соціально-економічних, культурних та інших проблем, поліпшити контакт між депутатським корпусом, виконкомом та громадськістю міста. От тільки джерела фінансування різні. Громадські організації працювали і працюють за кошти спонсорів чи виграних грантів.
Новоявлений проект приймалень фінансуватиме міський бюджет. Принаймні про це йшлося в проекті рішення Рівнеради від 16 січня цього року. У кошторисі передбачено фінансування до кінця року на загальну суму 63 тисячі гривень роботи 22 чоловік, оплати комунальних послуг й зв’язку, купівлю канцтоварів. Хоча під час прес-конференції пан Грещук не назвав джерела фінансування. Сказав, що над цим потрібно думати разом. (Сесія, на якій це питання так і не поставили у порядок денний, хоча в бюджетній комісії розглядали, відбулася раніше прес-конференції).
Над розміщенням приймалень секретар міськради разом з громадською організацією “Медіапроект” вже подумав. У проекті рішення їх місцезнаходження визначені: Ювілейна — у ЗОШ №8, Західна — у територіальному центрі обслуговування пенсіонерів та малозабезпечених, Центральна — в міському управлінні економіки, Східна — у НВО №12, Північна — у ЗОШ №28. Зазначено, що ці приміщення для організації вже виділені! Ще наприкінці минулого року… А є ще й центральний офіс. Голова громадської організації “Медіапроект” Олексій Губанов відзначив, що головна мета їхньої програми — активізація процесу залучення мешканців до управління містом.
Орієнтовні години прийому виборців з 16 до 19. У кожній приймальні працюватимуть студенти старших курсів рівненських вищих навчальних закладів. З людьми спілкуватимуться психолог, юрист, п’ять координаторів та стільки ж їхніх помічників, два керівники проекту, обов’язковий секретар та інформаційник. Як відбуватиметься взаємодія, стане зрозуміло і депутатам, і виборцям у ході роботи. Пояснити цього керівник проекту не зміг.
Як і не може пояснити депутат Рівнеради Євгенія Мосіюк, чому її ідею створення приймалень використала якась громадська організація. Адже пані Євгенія ініціювала це ще минулого року. За досвідом роботи їздила до Києва, спілкувалася з представниками КВУ та інших громадських організацій у Рівному. Над її проектом пан Грещук у свій час обіцяв подумати.
Думає і дотепер. Але вже над другим, уточненим проектом, який депутат подала на розгляд кілька днів тому. Громадська приймальня має бути загальноміською, і там працюватиме координатор й консультант-юрист. Додається і телефон довіри, куди зможуть подзвонити рівняни впродовж дня й залишити свої скарги, поспілкуватися з депутатами чи начальниками управлінь. Вартість цієї приймальні — 16 тисяч гривень на рік. Рішення за бюджетною комісією та депутатами.
Однак складається враження, що зверху вже все вирішили. Не врахували лише бажання виборців, чи потрібні їм приймальні. А й справді, навіщо їх питати?
P.S. Питання, які виникають, коли доводиться співставляти факти “раптової необхідності появи мережі громадських приймалень”.
– Чому міська влада вирішила, що громадські приймальні потрібні?
– Чому приймальні створюють без проведення тендеру і про інші пропозиції ніхто не хоче слухати?
– Чому джерела фінансування мусять бути з міської казни?
