В урочищі Запідок, села Верхній Ясенів на Івано-Франківщині, щороку збираються найкращі ґазди та ґаздині Верховини. Для більшості з них – літувати на полонині – не просто забава, а справжній ритуал. Щоправда, кількість таких справжніх вівчарів з кожним роком зменшується. Тому літні люди бідкаються: молодь приходить на полонину лише позабавлятися.
“Мало людей хочуть йти в полонину – немає таких твердих, запеклих тваринників, давні люди не можуть, молодь – не хоче, молодь хоче, аби кіно, телевізори, бари там були на полонині, тоді би йшли”, – каже Іван з с. Голови Верховинського району.
А забавки у сільських силачів трохи незвичні. Присідати з 80-кілограмовим мішком до снаги не усім.
“А в селі інакше не виживеш, треба фізично працювати”, – каже Дмитро з с.Буковець, Верховина – призер змагань.
Різнобарв’ям дивувала усіх і одіж верховинців. Вона, розповідають ґазди, передавалася у родинний спадок.
Однак незамінний і найголовніший атрибут цього полонинського фестивалю –гуцульські сирники. Ґаздині особливо трудилися над ними, кажуть, будуть добрими, бо готували їх під веселі коломийки. Окрім головок сиру, популярними у гостей свята були традиційні гуцульські сирні коники.
“Сирні коники – це є дуже давна традиція, походить від наших предків, прабабусь і бабусь. Це наші родичі робили і ми навчилися – то робимо і дуже люди задоволені, вони дуже гарні на красу і смачні для їжі”, – розповіла Ганна з с. Шипіт, Косівщина.
Літувати на полонині гуцули зберуть уже наступного року.
![]()


