Рівненська плавчиня Анна ХЛІСТУНОВА: "Сім’я цікавіша, ніж спорт!"

Редакція журналу «ВІТАЄМО!» вирішила з’ясувати, куди ж зникла відома спортсменка. Виявилося, що дівчина вийшла заміж за коханого чоловіка і 7 місяців тому народила донечку Мілану. Про сімейне життя і плани на майбутнє нам із радістю розповідає вже Анна ХЛІСТУНОВА-ШАРПАР.





Анно, чи складно було зважитися на такий крок і полишити спортивну кар’єру заради сім’ї?

Важко було, адже спортом я займаюся з 9 років, тож не звикла довго засиджуватися на місці. Спортсмени постійно десь у роз’їздах – на тренуваннях, змаганнях, часто вже й не розумієш, де твій дім. Я багато років присвятила професійному спорту, але завжди усвідомлювала, що рано чи пізно це закінчиться. Бо з кожним роком життя людина, на жаль, не молодшає, а тому те, що спершу видавалося легким, дається все важче. Хоча, напевно, якби я не зустріла свого чоловіка Славу, то ще б довгий час плавала. Але ми зустрілися, покохали один одного, одружилися і… захотіли діток. Сім’я стала для мене важливішою за спорт. Тому я завагітніла і народила донечку. Тепер я щаслива молода мама. Пригадую, скільки сил вкладала у спорт і тренування, згадую щоденні підйоми о 5.30, і відчуваю, що зараз у мене не життя, а казка. Так, з маленькою дитиною важко, але порівняно з плаванням – це дуже легко.

Твій чоловік теж спортсмен?

Так, мій чоловік футболіст. Я ніколи не любила і не розуміла цю гру. Тож, коли ми познайомилися і Слава сказав, що він футболіст, я була… шокована. Але згодом почала приходити на матчі до коханого, і мені сподобалося. Зараз я навіть думаю, що футбол набагато цікавіший, аніж плавання, адже це командний вид спорту, він захоплюючий, навіть азартний. У нас тепер багато друзів-футболістів із різних команд. Тому я із задоволенням дивлюся футбол, бо завжди вболіваю за когось із друзів. Слава – за контрактом гравець харківського «Металіста», але зараз виступає за київський «Арсенал».





То ви з чоловіком нечасто бачитеся?

Ні, часто. Коли я тільки народила, увесь перший місяць Слава був поряд. Потім почав їздити на тренування, але повертався до нас – до сім’ї – кожні вихідні або принаймні раз у два тижні.

Як ви зі Славою познайомилися?

Ми познайомилися на вечірці в Рівному. Це було напередодні Нового року. Слава якраз був у відпустці і приїхав у Рівне до друзів. Того вечора я була зі своїми друзями, він – зі своїми. Ми одразу звернули увагу один на одного, але тільки під кінець вечірки Слава наважився підійти до мене познайомитися. Я була не проти… (Посміхається – авт.)

Хто допомагає тобі виховувати маленьку донечку?

Коли ми з чоловіком разом, то самі справляємося. І навіть, коли Слава у від’їзді, я все встигаю сама. Іноді допомагає мама. Мені це абсолютно не тяжко. Це ж своя рідна дитинка. Я дуже добре її розумію, знаю, що коли в неї все добре, то вона вередує лише з двох причин: або зголодніла, або ж хоче спатки. Решту часу ми з нею граємося, гуляємо, розвиваємося, займаємося гімнастикою і плаванням.





На кого Мілана схожа – ззовні і за характером?

Ззовні важко визначити – то на мене, то на Славу. Але я вже бачу, що вона буде високою дівчинкою. Адже і я маю ріст 180 см, і чоловік високий – 191 см. Тож і Мілана за два місяці виросла аж на 6 см. Характер у неї дуже діловий (Сміється – авт.), спокійний, врівноважений. Тому що вона знає і відчуває, що всі її люблять.

Хочете, щоб донечка була спортсменкою?

Я зараз не думаю про це. Просто розвиваю свою дитину, щоб вона була здорова і різносторонньо обізнана. Під час вагітності я прочитала багато корисних книг про те, як правильно розвивати дитину, що робити, аби в малечі все потім у житті виходило. Саме до 3-ьох років мозок дитини розвивається на 80%. Тому треба і мови вивчати, і спортом займатися. Ми робимо гімнастику, зарядку, щодня ввечері вона плаває по 30-45 хв. Гуляємо постійно. Вже зараз Мілана по-трішки починає ходити, якщо тримати її за ручки. Плануємо разом відвідувати басейн у ДЮСШ № 2, де проводять заняття для такої от малечі.

Анно, ти гарно виглядаєш, хоча після пологів пройшло не так багато часу. Як поверталася у форму?

За вагітність я набрала лише 6 кг, це дуже мало. Упродовж усіх 9-ти місяців я була поряд із чоловіком у Харкові. І там щодня плавала у басейні, через день займалася гімнастикою та акваеробікою для вагітних. Гуляла по 4 години. Ніколи не було такого, щоб я лежала й дивилася телевізор. Плюс домашні клопоти – прибирання, готування. Я собі не давала розслабитися. Через це після пологів легко повернулася в хорошу форму. І зараз я продовжую займатися спортом, щоб тримати себе у тонусі.

Хто став хресними батьками Мілани – відомі спортсмени?

Ні, у нас всі свої, рідні. Ми хрестили Мілану у маленькому сімейному колі, навіть гостей не запрошували. Кума наша – це сестра Слави, а кум – його друг, теж футболіст, грає у першій лізі у Львові.





Плануєш повертатися у велике плавання?

Ні. Не планую. Сім’я мені вже цікавіша, аніж плавання. Але планую працювати. Щоправда, ще не знаю, чим би хотіла зайнятися. Адже після спорту важко знайти себе і заняття до душі, бо ти з дитинства присвячував себе лише одній справі. Тренера з мене теж, мабуть, не вийде. Бо я не зможу вимагати від дітей того, через що пройшла сама. На моїх тренуваннях малеча буде просто із задоволенням купатися в басейні (Сміється – авт.). Я шкодуватиму дітей, бо знаю, що професійний спорт – це дуже важко.

Олена ГАВРИЛЮК,
журнал "ВІТАЄМО!", № 1(11), 2013