За час своїх численних фотосесій у мандрівках багатьох країн світу багато чого бачив й зафіксував на фото. Але ця подорож вразила мабуть найбільше. Кожен з нас любить дітей, спостерігає за ними, фотографує, тішиться світлинами з них. Кожен з обережністю відноситься до них як до маленьких людських істот.
Всюди люди живуть по різному, десь бідніше, десь багатше. Але у цивілізованому світі 21 століття ніби вже давно сформовані елементарні норми та поняття допустимості у взаємовідносинах між людьми, а особливо, коли це стосується дітей. І особливо, у використанні, а точніше зловживанні, найманою дитячою працею. Побачене під час подорожі цією країною вразило не тільки мене, а й мого колегу з Індії, багато інших людей, які потім побачили фотографії. Дитяча праця, а вірніше, рабство, ніби звичне для багатьох, що живуть тут поруч.
Люди мабуть звикають, ніби так і має бути, коли бачиш це часто. Фотографуючи й потім показавши індійським колегам ці фото, вони й самі подивились на них ніби новими очима, по-іншому оцінивши факти. Невже це в Індії, де це? – навіть були запитання. А це ж поруч з містом, поруч з дорогою, не за високими мурами. Там працюють сім’ями, від самих маленьких дітей. Й немовлята поруч лежать на будівельних блоках. Цілий день завченими до автоматизму рухами дітки дошкільного й шкільного віку замішують глину й формують з неї будівельні блоки, носять, складують … І ніяких механізмів, окрім візка …
