Коли мова йде про хлор, у нашій уяві постає звичайний побутовий кран, який ми відкриваємо щодня. Спочатку з нього чути якийсь шум і булькотіння, а згодом тече брудно-іржава вода. Через якийсь час рідина набуває іншого кольору — білуватого. І якщо в першому випадку ми напевно знаємо, це — результат прогнивання водопровідних труб, то в другому — результат очищення, тобто хлорування. Пити таку воду не кожен наважиться. Проте більшість людей все-таки її вживає. Іншого шляху в них нема.
Як стверджує завідувачка відділу комунальної гігієни міської СЕС Ольга Захарченко, це допустима норма хлору у воді. Кількість хлору можна збільшувати навіть до одного грама на метр кубічний. Такі заходи вживаються переважно навесні або восени, коли тане сніг або йдуть сильні дощі. Надмірна кількість опадів призводить до того, що в трубопровід Рівного (який зараз у не найкращому стані) можуть потрапити стічні води, а разом з ними і хвороботворні мікроорганізми.
— Ще жодного разу ми не стикалися з тим, щоб внаслідок перенасичення землі вологою вона потрапляла в трубопровід, — говорить пані Ольга. — Але хлорування повинне бути обов’язково, оскільки передбачити забруднення води ми не можемо. Традиційна норма хлору у воді — 0,3-0,4 грама.
Хлорування — поки що найоптимальніший і найдешевший спосіб очищення води. Через її забрудненість у світі щороку помирає близько шести тисяч людей. Мова не йде вже про те, скільки їх отруюється. В Україні ж брудну воду вживає до 45 відсотків населення. Вода не відповідає навіть стандартам, установленим на початку 80-х років минулого століття…
Але запах хлору у воді — не найгірше. Хлор, вступаючи у реакцію з деякими органічними речовинами, утворює так звані триалометани — канцерогенні речовини. Американські вчені провели ряд досліджень і доказали деяку залежність між онкозахворюваннями та вживанням хлорованої води. Багато людей, щоб знизити можливість отруєння водою, її кип’ятять. Однак для знищення деяких видів бактерій воду необхідно кип’ятити більше півгодини. Деякі бактерії залишаються живими і після кип’ятіння. Тим більше, кип’ятіння не зменшує у воді кількість неорганічних речовин і солей важких металів. Однак найголовніше те, що під час кип’ятіння хлор вступає в реакцію з органічними речовинами і утворює канцерогени.
Сучасні ж водоочисні фільтри — вітчизняні й зарубіжні — найчастіше мають вузький спектр дії, затримуючи або хвороботворну мікрофлору, або важкі метали, залишаючи хлор і не тільки у воді. Ті ж споруди, які очищають воду в міських водоканалах, використовують хімічні реагенти. Вони діють вибірково: вбивають небезпечні мікроорганізми або виводять в осад небажані домішки. Але в результаті утворюються нові хімічні сполуки, що також можуть бути небезпечними для здоров’я людини. Якщо людина постійно п’є таку воду, то вона вкорочує віку на десять років. Так запевняють онкологи. Тобто, споживаючи, здавалося б, чисту воду, не можна бути впевненим у її цілковитій безпеці для здоров’я.
До речі, Івано-Франківськ першим в Україні відмовився від хлорування води. Тут водопровідне господарство для знезараження води тепер використовуватиме не хлор, а гіпохлорит натрію марки А. Ця речовина за своїми властивостями подібна до хлору, але не настільки небезпечна. Така заміна економічно вигідна, оскільки відтепер не потрібно купувати нейтралізуючі чи поглинаючі розчини для хлору.
