Її оточують вибухи, кров і постійні обстріли, але вона продовжує рятувати інших і вірити в мирне майбутнє. Історію військовослужбовиці з позивним «Кобра» оприлюднили у Рівненський обласний ТЦК та СП.
На початку повномасштабного вторгнення Олені Володимирівні було 50 років. Вона жила у селі Бабинці на Київщині та займалася підприємництвом. Уже в перший день війни населений пункт опинився під окупацією. Попри небезпеку, жінка не залишилася осторонь: ризикувала життям, їздила на блокпости, забирала у волонтерів продукти й медикаменти та розвозила їх людям.
За словами військових, Олена навіть домовлялася з російськими військовими, щоб визволити українських полонених. П’ять разів її ледь не розстріляли, підозрюючи у співпраці з українською розвідкою. Її тримали в підвалі, залякували, однак зламати не змогли.
Після деокупації Київщини жінка мобілізувалася до ЗСУ. Спочатку ремонтувала техніку у механізованому батальйоні, згодом стала радисткою мінометної батареї, а пізніше – бойовою медикинею.
У 2023 році під час обстрілу в Цвіркунах вона фактично врятувала побратимів: запросила їх на обід, і саме в цей момент у будинок влучила ракета. Воїни вижили, хоч і були контужені.
«Кобра» служила на Харківщині, у Часовому Яру, Серебрянському лісі, біля Куп’янська та Лимана. Нині вона – у складі 158 окремої механізованої бригади 15 армійського корпусу та рятує поранених на Сумщині.
Попри пережите, жінка не втрачає оптимізму. Після перемоги мріє повернутися додому, доглядати сад і вирощувати троянди — у неї їх 160 сортів. А ще, зібрати побратимів і пригостити всіх чебуреками.
Читайте також: бойовий досвід на Донеччині, Харківщині та Херсонщині – історія військового ЗСУ.
