Екс-прем’єру Юлії Тимошенко інкримінують щось схоже на нецільове чи то неефективне використання бюджетних коштів. Тоді у час президентської передвиборчої компанії лідерка біло-сердечних роздавала по селах України автомобілі швидкої допомоги та шкільні автобуси. Куплені вони були за бюджетні, тобто наші з вами, гроші, але роздавались як благодать від керівництва держави.
Дехто тоді звинувачував прем’єрку у популізмі й неефективному використанні грошей. У тому числі й кредитних. Пам’ятаєте, тоді МВФ нам дав чималенький, у кілька мільярдів доларів, кредит. Яким було доблесно залатано діри в кошторисі країни. А точніше, ми його проїли, виплативши пенсії, соцвиплати і зарплати. Тим самим “відкупившись” майже на два роки від кризи. Але тоді це нікого не цікавило…
Друга подія — світла і радісна: відомий український бізнесмен відсвяткував свій півстолітній ювілей в Альпах. Та так відсвяткував, що про це написали мало не всі провідні газети світу. Звісно, приємно, що про Україну знатимуть не лише як про Чорнобиль, Кличків та помаранчеву революцію. Але справа в тому, що західний діловий і політичний бомонд ніяк не може зрозуміти: навіщо в такі важкі для світу й України зокрема часи витрачати п’ять мільйонів євро (!) на святкування свого дня народження? Вони ж там, на Заході, убогі, не розуміють широти української душі. Не можуть збагнути, що навіть коли грошей нема, а надворі проблеми (щоправда, не у всіх), то все одно варто продати останню сорочку (щоправда, у Віктора Пінчука вона не остання), аби добряче гульнути. І щоб перед людьми не було соромно. А те, що в країні злидні, то це дрібниці.
Спитаєте, чого ці дві події наштовхнули мене на думки про бюджет? Так все просто. Одна пані, будучи прем’єром розтринькала на соціалку (читай — на свою передвиборчу кампанію) позичені й наші гроші. Тепер же ми маємо віддавати ті кредити, а економіка остаточно увійшла в “ступор”. Другий, замість того, щоб витратити ці гроші на соціальні проекти (не на мистецькі проекти для бомонду) чи просто вкласти в економіку прогулює їх навіть не в Україні. Тим самим підтримуючи бізнес іншої країни.
До речі, у цих подій є ще дещо спільне: однакові заголовки матеріалів у закордонних газетах. І минулорічне тринькання грошей урядом, і цьогорічне святкування дня народження зятя екс-президента у деяких газетах називали “Бенкет під час чуми”. А я б назвав інакше: “Коли немає совісті…”.
![]()

