Коли немає совісті

Цього тижня мене зацікавили дві події: зміна статусу з підозрюваної на обвинувачувану у кримінальній справі Юлії Тимошенко та святкування п’ятдесятирічного ювілею зятем Кучми, бізнесменом Віктором Пінчуком. Якось непомітно обидві ці, на перший погляд не пов’язані між собою, події вивели мої думки на третю тему — бюджет України.

Екс-прем’єру Юлії Тимошенко інкримінують щось схоже на нецільове чи то неефективне використання бюджетних коштів. Тоді у час президентської передвиборчої компанії лідерка біло-сердечних роздавала по селах України автомобілі швидкої допомоги та шкільні автобуси. Куплені вони були за бюджетні, тобто наші з вами, гроші, але роздавались як благодать від керівництва держави.
Дехто тоді звинувачував прем’єрку у популізмі й неефективному використанні грошей. У тому числі й кредитних. Пам’ятаєте, тоді МВФ нам дав чималенький, у кілька мільярдів доларів, кредит. Яким було доблесно залатано діри в кошторисі країни. А точніше, ми його проїли, виплативши пенсії, соцвиплати і зарплати. Тим самим “відкупившись” майже на два роки від кризи. Але тоді це нікого не цікавило…
Друга подія — світла і радісна: відомий український бізнесмен відсвяткував свій півстолітній ювілей в Альпах. Та так відсвяткував, що про це написали мало не всі провідні газети світу. Звісно, приємно, що про Україну знатимуть не лише як про Чорнобиль, Кличків та помаранчеву революцію. Але справа в тому, що західний діловий і політичний бомонд ніяк не може зрозуміти: навіщо в такі важкі для світу й України зокрема часи витрачати п’ять мільйонів євро (!) на святкування свого дня народження? Вони ж там, на Заході, убогі, не розуміють широти української душі. Не можуть збагнути, що навіть коли грошей нема, а надворі проблеми (щоправда, не у всіх), то все одно варто продати останню сорочку (щоправда, у Віктора Пінчука вона не остання), аби добряче гульнути. І щоб перед людьми не було соромно. А те, що в країні злидні, то це дрібниці.
Спитаєте, чого ці дві події наштовхнули мене на думки про бюджет? Так все просто. Одна пані, будучи прем’єром розтринькала на соціалку (читай — на свою передвиборчу кампанію) позичені й наші гроші. Тепер же ми маємо віддавати ті кредити, а економіка остаточно увійшла в “ступор”. Другий, замість того, щоб витратити ці гроші на соціальні проекти (не на мистецькі проекти для бомонду) чи просто вкласти в економіку прогулює їх навіть не в Україні. Тим самим підтримуючи бізнес іншої країни.
До речі, у цих подій є ще дещо спільне: однакові заголовки матеріалів у закордонних газетах. І минулорічне тринькання грошей урядом, і цьогорічне святкування дня народження зятя екс-президента у деяких газетах називали “Бенкет під час чуми”. А я б назвав інакше: “Коли немає совісті…”.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху