Ситуація
Підприємство своєчасно подало до податкового органу декларацію з ПДВ, її прийняли, проте пізніше прийшло повідомлення про те, що подана податкова звітність не визнана податковою декларацією унаслідок неправильного заповнення. Аналогічна ситуація сталася і з двома наступними деклараціями. У результаті, сьогодні на рахунку підприємства вже три неприйняті декларації з ПДВ. Що робити?
Аналіз ситуації і висновки.
Підстави для невизнання декларації
У пп. 4.1.2 Закону від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі — Закон №2181) сказано, що податкова декларація не визнається такою, якщо вона заповнена всупереч затвердженим правилам її заповнення. Порядок заповнення і подання податкової декларації з ПДВ затверджено наказом ДПАУ від 20.05.97 р. №166.
Під неправильним заповненням податкової декларації Закон №2181 розуміє відсутність у ній:
– обов’язкових реквізитів;
– підписів відповідних посадових осіб підприємства;
– печатки платника податків.
Як бачимо, у пп. 4.1.2 Закону №2181 не роз’яснюється, що таке “обов’язкові реквізити декларації”. Тлумачення цього поняття надане в п. 4.4 Методичних рекомендацій, затверджених наказом ДПАУ від 31.12.08 р. №827.
У разі невизнання декларації податковий орган звертається до платника податків із письмовою пропозицією подати нову декларацію, вказавши, з якої причини не прийнято раніше подану декларацію. При цьому платник податків має право або подати нову декларацію (сплативши штраф, якщо строк подання декларації вже пропущено), або оскаржити рішення податкового органу в адміністративному чи судовому порядку.
Оскарження невизнання декларації
Платники податків мають право оскаржити як рішення, так і дії або бездіяльність податкових органів (ст. 14 Закону від 04.12.90 р. №509- XII, далі — Закон №509). Оскаржити дії можна в адміністративному і в судовому порядку. У разі отримання повідомлення про невизнання декларації платник податків має право оскаржити дії органу ДПС.
Адміністративне оскарження. Скарга подається до вищого податкового органу, як правило, через районну ДПІ, куди рекомендуємо адресувати другий примірник скарги. У скарзі слід вказати найменування підприємства, що подає скаргу; викласти суть оскаржуваної дії; навести аргументи на захист і свої вимоги; проставити дату складання скарги. Вимогу підприємство може сформулювати таким чином: “визнати подану податкову звітність як податкову декларацію, подану в межах установленого законом строку”. Строк для розгляду скарги — 30 календарних днів, а якщо скарга не потребує додаткового вивчення, то вона може бути розглянута протягом 15 календарних днів. Про результати підприємство обов’язково повинні повідомити письмово. Результати оскарження можна оспорити в ДПАУ.
Судове оскарження. Строк для звернення до суду — шість місяців із моменту порушення (ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства). До суду подається позовна заява, де вказуються найменування суду, сторін (позивача і відповідача), їх реквізити; викладається суть спору; наводяться аргументи платника податків і його вимоги. До заяви додаються документи, що підтверджують позицію позивача, а також документ про сплату судового збору в розмірі 3,40 грн (як для позовних заяв немайнового характеру).
Наслідки неприйняття податкових декларацій
У нашій ситуації виходить, що підприємство не відзвітувало за три місяці. А це вже має для нього неприємні наслідки:
* неподання податкової декларації у строки, визначені законодавством, є підставою для застосування штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 170 грн, за кожне неподання або затримку подання декларації (пп. 17.1.1 Закону №2181). Розмір штрафу визначається податковим органом та вказується в податковому повідомленні — рішенні. Податкова декларація з ПДВ має бути подана платниками податків, у яких звітний період — календарний місяць, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного місяця (пп. 4.1.4 Закону №2181). У нашій ситуації підприємству за неподання декларації загрожує штраф у розмірі вже 510 грн (170 грн х 3);
* неподання в установлений строк податкової декларації є підставою для позапланової виїзної перевірки (п. 2 ч. б ст. 11і Закону №509). Про таку перевірку підприємство не попереджатимуть заздалегідь (як при плановій виїзній перевірці). У разі приходу перевіряючих підприємству повинні бути подані: направлення на позапланову перевірку і копія наказу керівника податкового органу про її проведення;
* неподання податкової декларації — це підстава для незастосування строку давності, установленого пп. 15.1.1 Закону №2181. Нагадаємо, що податковий орган може самостійно визначити зобов’язання тільки в межах строку давності — 1095 днів. Цей строк відлічується з наступного дня після граничного строку подання декларації, а якщо декларацію подано із запізненням, — то з дня фактичного подання. Тому донарахувати податкові зобов’язання за помилки, наприклад чотирирічної давності, податкові органи не можуть — звичайно, за умови, що платник податків вчасно звітував. Але якщо податкова декларація за період, коли виникло податкове зобов’язання, узагалі не подавалася, тоді податкові органи можуть донарахувати податкові зобов’язання і за період, що перевищує три роки;
* через неподання податкової декларації податковий орган самостійно визначає суму податкових зсбов’яззнь з ПДВ (пп. 4.2.2 “а” Закону №2181) з нарахуванням штрафних санкцій. Розмір штрафу становить 10% суми податкового зобов’язання за кожний повний або неповний місяць затримки подання податкової декларації, але не більше 50% суми нарахованого податкового зобов’язання і не менше 10 НМДГ (170 грн) (пп. 17.1.2 Закону №2181). Цей штраф стягується разом зі штрафом, передбаченим за неподання декларації.
Негативні наслідки можуть настати і для посадових осіб підприємства. Так, у разі неподання або несвоєчасного подання платіжних доручень на перерахування ПДВ на них чекає адміністративний штраф у розмірі від 5 до 10 НМДГ; при повторному порушенні протягом року штраф уже становитиме від 10 до 15 НМДГ (ч. 1 та 2 ст. 1632 КУпАП). Крім того, умисне ухилення від сплати ПДВ, якщо це призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах, спричиняє кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу (далі — КК). Покарання — штраф у розмірі від 300 до 500 НМДГ (від 5100 до 8500 грн) або позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Під значним розміром коштів розуміються суми ПДВ, які в 1000 і більше разів перевищують встановлений законодавством розмір одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Нагадаємо, що для кваліфікації злочинів розмір НМДГ прирівняний до розміру загальної податкової соціальної пільги. Таким чином, потрапити під дію ч. 1 ст. 212 КК у поточному році можна, якщо до бюджету не надійде ПДВ у сумі 434500 грн.
Рекомендація
Обов’язково в установлені строки погасіть податкові зобов’язання, визначені в декларації, яку не визнали (не важливо, з якої причини). Це дозволить вам уникнути адміністративної та кримінальної відповідальності. А вже потім починайте процедуру оскарження.
Роз’яснює Леся Тиркус, начальник відділу масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян ДПА в області.
![]()


