Коли податкову звітність не визнають…

Ідеальна схема діяльності, з позиції податкового законодавства, має такий вигляд: відпрацював звітний період — відзвітував за нього — сплатив податки. Проте бувають ситуації, коли податкові органи не визнають податкових декларацій поданих платниками податків. Які ж наслідки такої ситуації і як діяти платнику податків?

Ситуація

Підприємство своєчасно подало до податко­вого органу декларацію з ПДВ, її прийняли, проте пізніше прийшло повідомлення про те, що подана податкова звітність не визнана податковою декларацією унаслі­док неправильного заповнення. Аналогічна ситуація сталася і з двома наступними дек­лараціями. У результаті, сьогодні на рахунку підприємства вже три неприйняті декларації з ПДВ. Що робити?
Аналіз ситуації і висновки.

Підстави для невизнання декларації

У пп. 4.1.2 Закону від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі — Закон №2181) сказано, що податкова декларація не визнається такою, якщо вона заповнена всупе­реч затвердженим правилам її заповнення. Поря­док заповнення і подання податкової декларації з ПДВ затверджено наказом ДПАУ від 20.05.97 р. №166.

Під неправильним заповненням податкової дек­ларації Закон №2181 розуміє відсутність у ній:

– обов’язкових реквізитів;
– підписів відповідних посадових осіб підпри­ємства;
– печатки платника податків.

Як бачимо, у пп. 4.1.2 Закону №2181 не роз’яс­нюється, що таке “обов’язкові реквізити декла­рації”. Тлумачення цього поняття надане в п. 4.4 Методичних рекомендацій, затверджених на­казом ДПАУ від 31.12.08 р. №827.

У разі невизнання декларації податковий орган звертається до платника податків із письмовою пропозицією подати нову декларацію, вказавши, з якої причини не прийнято раніше подану дек­ларацію. При цьому платник податків має право або подати нову декларацію (сплативши штраф, якщо строк подання декларації вже пропущено), або оскаржити рішення податкового органу в ад­міністративному чи судовому порядку.

Оскарження невизнання декларації

Платники податків мають право оскаржити як рішення, так і дії або бездіяльність податкових органів (ст. 14 Закону від 04.12.90 р. №509- XII, далі — Закон №509). Оскаржити дії можна в адміністративному і в судовому порядку. У разі отримання повідомлення про невизнання декла­рації платник податків має право оскаржити дії органу ДПС.

Адміністративне оскарження. Скарга подаєть­ся до вищого податкового органу, як правило, че­рез районну ДПІ, куди рекомендуємо адресувати другий примірник скарги. У скарзі слід вказати найменування підприємства, що подає скаргу; викласти суть оскаржуваної дії; навести аргу­менти на захист і свої вимоги; проставити дату складання скарги. Вимогу підприємство може сформулювати таким чином: “визнати подану податкову звітність як податкову декларацію, по­дану в межах установленого законом строку”. Строк для розгляду скарги — 30 календарних днів, а якщо скарга не потребує додаткового ви­вчення, то вона може бути розглянута протягом 15 календарних днів. Про результати підприємство обов’язково повинні повідомити письмово. Результати оскарження можна оспо­рити в ДПАУ.

Судове оскарження. Строк для звернення до суду — шість місяців із моменту порушення (ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства). До суду подається позовна заява, де вказуються найме­нування суду, сторін (позивача і відповідача), їх реквізити; викладається суть спору; наводяться аргументи платника податків і його вимоги. До заяви додаються документи, що підтверджують позицію позивача, а також документ про сплату судового збору в розмірі 3,40 грн (як для позов­них заяв немайнового характеру).

Наслідки неприйняття податкових декларацій

У нашій ситуації виходить, що підпри­ємство не відзвітувало за три місяці. А це вже має для нього неприємні наслідки:

* неподання податкової декларації у строки, ви­значені законодавством, є підставою для за­стосування штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 170 грн, за кожне неподання або затримку подання декларації (пп. 17.1.1 Закону №2181). Розмір штрафу визначається податковим орга­ном та вказується в податковому повідомленні — рішенні. Податкова декларація з ПДВ має бути подана платниками податків, у яких звіт­ний період — календарний місяць, протягом 20 календарних днів, що настають за остан­нім днем звітного місяця (пп. 4.1.4 Закону №2181). У нашій ситуації підприємству за не­подання декларації загрожує штраф у розмірі вже 510 грн (170 грн х 3);

* неподання в установлений строк податкової декларації є підставою для позапланової ви­їзної перевірки (п. 2 ч. б ст. 11і Закону №509). Про таку перевірку підприємство не поперед­жатимуть заздалегідь (як при плановій виїзній перевірці). У разі приходу перевіряючих під­приємству повинні бути подані: направлення на позапланову перевірку і копія наказу керівника податкового органу про її проведення;

* неподання податкової декларації — це підстава для незастосування строку давності, установ­леного пп. 15.1.1 Закону №2181. Нагадаємо, що податковий орган може самостійно визначити зобов’язання тільки в межах строку давності — 1095 днів. Цей строк відлічується з наступного дня після граничного строку подання декла­рації, а якщо декларацію подано із запізненням, — то з дня фактичного подання. Тому донарахувати податкові зобов’язання за помилки, наприклад чотирирічної давності, податкові органи не можуть — звичайно, за умови, що платник податків вчасно звітував. Але якщо податкова декларація за період, коли виникло податкове зобов’язання, узагалі не подавалася, тоді податкові органи можуть донарахувати податкові зобов’язання і за період, що переви­щує три роки;

* через неподання податкової декларації податковий орган самостійно визначає суму подат­кових зсбов’яззнь з ПДВ (пп. 4.2.2 “а” Закону №2181) з нарахуванням штрафних санкцій. Розмір штрафу становить 10% суми податко­вого зобов’язання за кожний повний або не­повний місяць затримки подання податкової декларації, але не більше 50% суми нарахо­ваного податкового зобов’язання і не менше 10 НМДГ (170 грн) (пп. 17.1.2 Закону №2181). Цей штраф стягується разом зі штрафом, пе­редбаченим за неподання декларації.

Негативні наслідки можуть настати і для по­садових осіб підприємства. Так, у разі неподання або несвоєчасного подання платіжних доручень на перерахування ПДВ на них чекає адміністративний штраф у розмірі від 5 до 10 НМДГ; при по­вторному порушенні протягом року штраф уже становитиме від 10 до 15 НМДГ (ч. 1 та 2 ст. 1632 КУпАП). Крім того, умисне ухилення від сплати ПДВ, якщо це призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах, спричиняє кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу (далі — КК). По­карання — штраф у розмірі від 300 до 500 НМДГ (від 5100 до 8500 грн) або позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Під значним роз­міром коштів розуміються суми ПДВ, які в 1000 і більше разів перевищують встановлений зако­нодавством розмір одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Нагадаємо, що для кваліфікації злочинів розмір НМДГ прирів­няний до розміру загальної податкової соціаль­ної пільги. Таким чином, потрапити під дію ч. 1 ст. 212 КК у поточному році можна, якщо до бюд­жету не надійде ПДВ у сумі 434500 грн.

Рекомендація

Обов’язково в установлені строки погасіть по­даткові зобов’язання, визначені в декларації, яку не визнали (не важливо, з якої причини). Це до­зволить вам уникнути адміністративної та кримі­нальної відповідальності. А вже потім починайте процедуру оскарження.

Роз’яснює Леся Тиркус, начальник відділу масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян ДПА в області.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху