За його словами, вони щоразу попереджають таких продавців, але ті знову і знову намагаються збути свій товар.
— Звісно, м’ясо в таких продавців дешевше, однак якість його може бути сумнівною, — говорить завідуюча ветеринарно-санітарною лабораторією Центрального продовольчого ринку Вікторія Троцько. — Адже воно не проходить ветеринарної експертизи. І передбачити, що куплене там м’ясо не містить гельмінтів або хвороботворних інфекцій, ми не можемо.
Люди часто звертаються до нас, щоб ми перевірили потрухи, придбані під стінами павільйону. Постає питання, для чого ж тоді їх там купувати?
Що ж спонукає продавців займатися підприємницькою діяльність не на торгових місцях? Звісно, гроші. Адже їх вони повинні платити і за довідку з лабораторії (5-15 грн.), і за експертизу (3-5 грн.), і за торгове місце (касовий збір). Таким чином виходить кругленька сума. Віддавати її не кожен поспішає.
— Повернути вкладені гроші іноді не вдається навіть за цілий день торгівлі. Уже не кажучи про те, щоб мати з цього виручку, — бідкається одна з таких продавців пані К. — Тому мусимо працювати “під порогом”.
На питання щодо якості товару вона відповіді не дала. Лише її сусідка, прислухавшись до розмови, не стрималась:
— Ми його купуємо там, де й інші…
Зовсім іншої думки дотримується Вікторія Троцько. Вона вважає, що нутрощі “дістають” у забійних цехах, м’ясокомбінатах. Цей товар ніколи продавці біля себе не тримають. Вони лише вигукують: “Печінка, легені, серце, вим?я, обрізь…”. Людину, яка зацікавилась товаром, ведуть у будинки неподалік, де все це знаходиться. Там відбувається купівля-продаж. Яка іноді може коштувати людині здоров’я…
