Концерт Тараса Петриненка зібрав повну залу – місця були зайняті навіть на балконах, аж до найвищих рядів. Кілька порожніх крісел у найдорожчих рядах співак прокоментував оригінально: “Значить прийшли всі свої”. І зауважив, що не бачив на площі біля театру шикарних “Лексусів”. Завсідників світських тусовок з числа відомих рівненських бізнесменів і політиків, та й узагалі перших осіб міста і області на концерті справді помітити не вдалося – візуально, більшість глядачів – інтелігенція, причому здебільшого ті, хто пам’ятає концерти кінця 80-х – початку 90-х, коли українська пісня, яскраві зразки якої створює Тарас Петриненко, стала своєрідним символом національного відродження.
Співак і сам згадав свій приїзд у Рівне в 1990 році – як сцену міського Будинку культури під час виступу прикрашало зображення тризубу, який він виготовив разом із музикантами власноруч, як гриміло тоді ім’я Василя Червонія, а глядачі проводжали співака аж до готелю “Мир”…
Зважаючи на ювілейний характер концерту, ностальгічних спогадів упродовж понад двох годин дійства прозвучало чимало – починаючи від перших років життя співака. “Я народився 10 березня, у Шевченківські дні, і природньо, що мене назвали Тарасом. Пригадую, мені було років шість, коли ми з мамою їхали трамваєм по столичному бульвару Тараса Шевченка, і якась жінка запитала: “У вас такой хороший мальчик, почему он говорит по-украински?” “Тому що ми українці”, – відповіла мама. “А как его зовут?” “Тарас”. Жінка мовила: “Какое дурацкое имя ви дали своему ребенку…” А я згодом зрозумів, що ім’я Тарас – не дурацьке, а бунтарське, ось і бунтую все життя”, – з посмішкою розповів артист.
На сцені – фотографії різних років життя Тараса Петриненка, від дитинства до сучасності.
Тарас Петриненко: Залишаюсь “останнім із могікан”
А першій пісні, яку виконав співак на сцені рівненського театру, – 42 чи 43 роки. “Це моя перша професійно написана пісня, я створив її приблизно в той самий час, коли Володимир Івасюк написав “Червону руту”, – пригадав Тарас Петриненко. – Зняли її практично відразу – тодішню цензуру насторожили слова про “золото сонця і неба блакить”…
Як і обіцяв Тарас Петриненко у передконцертному інтерв’ю порталу OGO.ua, під час вечора він не раз виконував власні поезії.
Тарас Петриненко читає рівнянам свої вірші: відео
“Взагалі я готувався бути академічним музикантом – диригентом чи піаністом. Але якось сестра поставила мені запис “Бітлз” – і це все змінило… Я вирішив писати пісні”, – зізнався Тарас Петриненко.
А згодом на сцену вийшла дружина співака – народна артистка України Тетяна Горобець, і другу частину програми подружжя відпрацювало разом.
Частину пісень Тетяна Горобець виконала сольно, частину – разом із чоловіком. Шквалом оплесків зустріли рівненські глядачі знамениту “Пісню про пісню” (“Зорепадом летять роки…”).
Політичні погляди співака яскраво передав один момент: десь у середині концерту кілька разів виникали невеличкі проблеми з мікрофоном – раптом чулися якісь різкі сторонні звуки. “Нікого немає з Партії регіонів?” – жартома звернувся до зали Тарас Петриненко. А пісню “Червоний вітер”, написану під час путчу 1991 року, він виконав з коментарем: “Привіт Путіну!”. І зауважив, що вважає її актуальною і нині. “Вітер червоний навіває зі сходу чорні мрії холуям…”, – так розпочинається твір. “Якщо в домі завелися гризуни – не треба тікати з дому, треба виводити гризунів”, – образно звернувся він до рівнян. І закликав усіх патріотів єднатися, пам’ятаючи, що ми – на своїй землі. Останню пісню весь зал слухав стоячи – це була, звісно ж, славетна “Україна”, своєрідний неофіційний український гімн.
