Та повернемося до нашої проблеми. За свідченням заступника головного лікаря Костопільської ЦРЛ Василя Осадчука, біля
покійної Олени під час пологів знаходилися три акушери-гінекологи, хірург, лікарі служби реанімації та переливання крові, словом, ціла рятувальна команда. Але, як говорить дочка покійної Людмила, акушер-гінеколог, до якої поступила зранку (о 4.30) її мати, поспішала додому (незважаючи на те, що в Олени передбачалися складні пологи), бо в її помешканні була включеною чи то газова, чи то електроплитка. Пологи у вагітної приймала інша акушерка.
Як стверджують у пологовому відділенні райлікарні, в ургентній допомозі є усі необхідні медикаменти та засоби. Вагітній жінці, яка потрапляє сюди, потрібно лише мати при собі предмети особистої гігієни, посуд і білизну. Проте покійна Олена, як сказали дочка та чоловік, заздалегідь наготувала цілий пакет медикаментів “за списком”, щоб усе було під рукою. Та, зрештою, так перестраховуються усі жінки, що готуються до пологів. І це давно не секрет. Хоча, можливо, костопільські лікарі на місцевому рівні вже давно вирішили проблему недостатнього фінансування…
Кілька днів тому ми телефонували в Костопіль до Анатолія, чоловіка покійної, й він повідав, що був у головного лікаря райлікарні Василя Головатого, який запевнив, що винних знайдуть і покарають. Однак, як розповідає Анатолій, дехто з лікарів нещодавно зустрічався з ним і звинуватив його в тому, що дозволив дружині зважитися на народження восьмої дитини…
Безперечно, можна однозначно стверджувати про гуманність і героїзм лікарів, котрі роблять чудеса, рятуючи людські життя й свідомо беруть на себе болі й переживання покалічених, знедолених і безнадійно хворих людей. Але чи варто за своїми спинами приховувати тих, хто заляпує брудом моральне обличчя усієї медицини в цілому? Адже й лікарям колись доведеться в когось лікуватися…
