— Вам сьогодні вручили нагороду. За ваше насичене подіями життя це, мабуть, не перша відзнака. Яка нагорода для вас була найпам’ятнішою?
— Отримувати нагороди завжди приємно. Мені важливіше неформальність нагороди, і сьогодні, отримуючи медаль Князя Василя-Костянтина Острозького, я відчув цю неформальність. Тим більше приємно, що ця нагорода від Острозької академії, до відродження якої я причетний.
— Ви належите до Рівненського земляцтва, до вас часто звертаються земляки за допомогою?
— Безпосередньо до мене звертаються нечасто. Є проблеми загальнодержавні, у тому числі й на Рівненщині. Скажімо, радіація, проблема будівництва онкологічного центру в Рівному чи питання кращого використання бурштину. Це речі, які не стосуються однієї людини, а є загальнонаціональними. Маємо ідеї щодо вирішення таких питань. І спільно з Рівненською державною адміністрацією, з обласною радою прагнемо вирішувати ці питання в нинішній непростий час.
— Світова економічна криза вплинула й на економіку нашої країни, але в Україні ці наслідки значно серйозніші, ніж у наших сусідів. На ваш погляд, чому так сталось?
— Стабільності у нас немає. Особливість нашої кризи в тому, що на неї накладається страшенна політична криза. Мабуть, у жодній країні немає ситуації, коли різні гілки влади працюють у різних напрямках. Я розумію, коли опозиція прагне вибороти владу. Але мені зовсім незрозуміло, коли не можуть знайти спільної мови влада президентська і влада прем’єр-міністра. Це нонсенс!
Іноземні дипломати не можуть збагнути, що у нас відбувається. Таке враження, що хтось свідомо хоче, щоб Україна затрималась у своєму розвитку.
— У 1994 році, аби подолати політичну кризу, ви пішли на дострокові вибори. Який вихід можливий сьогодні, щоб Україна отримала спокій?
— Зараз сподіватись, що влада може дослухатись, почути когось — марно. У мене вже немає віри в це. Я робив безліч спроб звернутись до лідерів політичних сил, аби вони припинили цю безглузду непотрібну сварку і взялися разом до роботи, аби вивести країну з кризи. Вони не чують. Значить, треба, щоб вибори все розставили на місця. Кого люди оберуть, той і має взяти владу, і, головне, відповідальність. Та виводити країну з кризи.
— Будучи президентом, ви завжди принципово відстоювали незалежність і суверенітет України. Чи не вважаєте, що газові угоди і переговори з Росією уряду Тимошенко щодо надання нашій державі позики в п’ять мільярдів доларів ставлять під загрозу нашу незалежність як держави?
— Кредити беруть усі країни, якщо в цьому є потреба. У нас така потреба є, тому що “дірка” в бюджеті дуже серйозна. Не треба боятись кредитів, потрібно спочатку вивчити умови, які пропонуються. Тільки після цього можна говорити. У будь-якої країни можна брати кредит, і в Росії теж. Тільки потрібно вивчити умови угоди. Якщо це на користь Україні, то треба брати.
Щодо газових домовленостей, то переконаний, що цю проблему в Україні завели дуже далеко. У тому числі й через посередників, які працюють чи то під Адміністрацією Президента, чи то під урядом. У тій ситуації інші угоди прийняти було дуже важко. Я не можу сказати, що вони ідеальні, ці домовленості, але для того, аби вони були ідеальні, переговори треба вести не вчора, а ще п’ять років тому. А коли закриті газові форсунки, Європа мерзне, а в Україні немає перспективи, то не можна сідати за стіл і ще півроку домовлятись.
— Одним із реальних кандидатів на майбутніх президентських виборах, називають Арсенія Яценюка якому лише в травні виповниться 35 років. А це вік, з якого можна балотуватись у президенти. Ви не вважаєте, що він замолодий для цієї посади?
— Я думаю, що Яценюк стане перспективним політиком. Але не думаю, що на цих президентських виборах він увійде в число двох, які будуть у другому турі. Сьогодні, думаю, два кандидати мають шанс: Янукович і Тимошенко.
— Перед минулими президентським виборами 2004 року ви говорили, що як перший президент України не проти, щоб до клубу президентів згодом приєднався й Віктор Янукович. Тоді лідер Партії регіонів не став президентом. Україна стоїть на порозі нових президентських виборів, і Янукович знову один з основних претендентів. Ви сьогодні теж не проти, щоб Віктор Федорович став членом президентського клубу?
— Я не братиму участі в підтримці жодного кандидата. Доки не зміниться законодавство. Законодавча база щодо виборів президента і парламенту є непрозорою і недемократичною. Тому я офіційно заявив, що в голосуванні участі не братиму, якщо законодавство не зміниться, і не буду нікого підтримувати. Хай визначається сам український народ.
Відповідальність кожного громадянина має бути надзвичайно висока. Я не хочу комусь нав’язувати свою точку зору. Нехай люди орієнтуються самі. Досвід уже є, вп’яте обиратимемо президента. Кожна людина має сама визначитись і прийняти рішення.
