Коли війна входить у життя країни, вона змінює долі тих, хто до того працював у наймирніших професіях. Так сталося й з Андрієм Лукашевичем — завідувачем терапевтичного відділення Костопільської багатопрофільної лікарні, лікарем із понад 20-річним досвідом, який двічі став на захист України.
У цивільному житті Андрій Михайлович — кардіолог, заввідділенням, продовжувач династії медиків, справу яких у Костополі понад 40 років очолював його батько Михайло Лукашевич. У 2015-2016 роках Михайло служив у медичній роті, рятуючи побратимів під час антитерористичної операції.
Пандемія COVID-19 стала одним із найважчих викликів у його професійній біографії: лікарі працювали тижнями без виходу з лікарні, приймаючи сотні тяжких пацієнтів у закладі, визначеному як опорний для лікування коронавірусу.
Від перших днів…
Але з початком повномасштабного вторгнення Андрій Лукашевич знову повернувся у військо. Речі були зібрані заздалегідь — він, як і багато адекватно мислячих людей, розумів: війна неминуча. Уже 24 лютого лікар знову став військовим, цього разу — у складі 104-ї окремої бригади ТрО, очоливши евакуаційне відділення.
Його бойовий шлях пройшов через найгарячіші напрямки: Торецьк, Очеретине, Приютне, Запорізький напрямок, Куп’янський вузол, лівий берег Оскола. Тут немає прогнозованих змін, як у цивільній медицині, каже він:
«Ти не знаєш, що буде завтра. Завдання часто невідоме, але виконувати його треба».
На передовій рятувати життя доводиться в умовах, далеких від лікарняних. Евакуація, первинна допомога, стабілізація поранених — інколи прямо в машині чи в окопі.
«Треба й берці зняти, і одяг розрізати — така робота. Працює вся бригада», — пояснює військовий медик.
Сьогодення такмеду
Андрій згадує, як у перші місяці повномасштабної війни серед бійців були такі, що ніколи не тримали навіть турнікета. Тому разом із побратимами він проводив імпровізовані «курси такмеду на колесах». Сьогодні ситуація значно інша: рівень підготовки військових виріс, знання з тактичної медицини стали стандартом.
«Ми бачимо різницю — допомогу надають швидше, упевненіше», — каже він.
Попри постійні ротації та складні завдання, лікар зберігає спокій і професійну зосередженість. За внесок у розвиток медицини та громади він отримав звання «Почесний громадянин міста Костопіль».
