Дорога
— Зручна. Чотири години машиною або маршруткою до Києва і стільки ж — літаком від Борисполя до Хургади.
Перші враження
— Боже, куди я прилетіла! Маленький аеропорт посеред пустелі й автобуси в рядочок. Думаю: яка ж тут бідність! Особливо порівнюючи з враженнями від Чорногорії, в якій побувала три місяці тому. Їхала туди через Європу: гори, ліси, річки… А тут — маленький клаптик життя серед безкрайого моря пісків.
Бідність оточуючої природи різко контрастує з шиком готелів, яких тут — ціле місто, вони тягнуться один за одним уздовж траси. Монументальні входи, скрізь мармур і скло — товар, що називається, показують лицем. Те саме — всередині: ванна кімната в моєму єгипетському номері виявилась більшою за площу всього готельного номера в Чорногорії. Пізніше дізналась, що туристичний бізнес у Єгипті — четвертий за прибутковістю вид діяльності після експлуатації Суецького каналу, видобування нафти-газу й сільського господарства.
Піраміди
— Сказати чесно, не вразили. І не одну мене. Хоча нас одразу попереджали: не очікуйте чогось надзвичайного. Можливо, далася взнаки неблизька дорога, можливо, поспіх, з яким оглядали це одне із семи чудес світу. А ще не давало пройнятись духом дива місцеве населення, особливо діти — вони постійно смикали туристів. Не давали проходу продавці сувенірів — маленьких пірамідок, божеств, попільничок з металу й каменю, і кульок, прикрас із напівдорогоцінного каменю… А ще додайте до того сильний вітер з піском. До Сфінкса нас близько не підпустили, а ось у малу “жіночу” піраміду вдалося потрапити. Звичайний собі підвал з двома бетонними нішами під труни… А ось що здивувало — так це поліцейський на верблюді.
Каїр
— Їхали туди колоною автобусів під конвоєм — такі заходи безпеки запровадили після терактів. Прогулянки по Каїру як такої не було, бачили його переважно з вікна автобуса та під час коротких “перебіжок” до місця екскурсії. Залишилось враження про єгипетську столицю як про місто без правил руху, місто контрастів і тисячі мечетей.
У Каїрі варто відвідати ювелірні та парфумерні магазини, Інститут папірусів, “Дім бавовни” (вважають, що тут бавовна чи не найкраща в світі, бо в неї найдовший ворс). Торгуватися можна, як кажуть, до упаду — єгиптянам це подобається, і нашим, звісно, теж.
Як сувенір придбала папірус із зображенням жука-скарабея — за єгипетською легендою, він із заходом сонця ховає Сонце на ніч у піску, а вранці випускає. Одразу у вашій присутності на папірусі малюють ім’я того, кому хочеш його подарувати. Єгиптяни вважають, що такий подарунок приносить удачу.
Мовний бар’єр
— Бажане знання англійської. За тиждень в Єгипті я згадала англійську, яку дуже добре знала в інституті. Приїхала з переконанням: мову знати і вчити треба. Вже тут, у Рівному, мені порадили для цього почати з читання глянсових жіночих журналів іноземною мовою.
Харчування
— Ми їли дуже мало м’яса. В основному, харчування — це овочі, фрукти, салати і дуже багато випічки, шикарних великих тортів. Якщо не їсти тортів, то поправитись там неможливо. Дуже смачне місцеве червоне вино, не гірше за французьке, принаймні за те, яке нам у Рівному пропонують як французьке. Урожай у долинах Нілу збирають три-чотири рази на рік, отож фруктів, звісно, вистачає. Один із найпопулярніших — гуайя, на вигляд щось середнє між яблуком і грушею, а на смак — чи то недостиглий помідор, чи то фізаліс. Кажуть, корисний.
Погода і море
— Ми були в Єгипті у розпал їхньої зими — вона триває тут з грудня по лютий. Зима по-єгипетськи — це море +20 і повітря +20…22. Сонце заходить десь о 16-й годині. Після заходу сонця купатись заборонено, бо в морі дуже багато отруйних риб. Романтичні купання при місячному сяйві — це не для Єгипту. А вдень — берете ласти, маску й трубку — і за кілька метрів від берега вашим очам відкривається чудовий підводний світ.
Риболовля в Червоному морі
— Дають вам звичайну пластмасову котушку з ліскою, навіть можна сказати, з мотузкою. На гачок чіпляють риб’яче м’ясо — і вперед! Відкрите море, катер, глибина — 25-30 метрів. Уся група (15 чоловік) наловила відро риби — і тут же нам її почистили, посмажили без жодних соусів і подали з кружальцями апельсинів. Нестандартно, смачно, вражаюче!
Вартість
Путівка (готель “4+” за системою “все включено” та переліт) — $370. (Тиждень проживання в готелі “3+” обійдеться дешевше — $260). Візу ($15) купуєте прямо в аеропорту. На сувеніри, покупки та екскурсії пішло до $300, але якщо не купувати багато парфумів, можна вкластись і в меншу суму. Екскурсії: піраміди — $40, Луксор (перша столиця Єгипту, колишня Олександрія) — так само, дайвінг — $35, морська риболовля на цілий день — $ 20. Підсумок: на все про все треба мати приблизно $600. І тиждень незабутнього відпочинку вам гарантований!
П’ять штрихів насамкінець
l Замовляти путівку можна як через рівненські фірми, так і через київські — суттєвої різниці в цінах немає.
l Можна порадити керівництву фірм звернути увагу на Єгипет як на можливе місце проведення виїзних навчальних семінарів для топ-менеджменту: серед зимових курортів за рівнем цін і доступністю Єгипет — поза конкуренцією!
l В Єгипет бажано їхати удвох, найкраще — чоловікові та жінці. Непогано й двом сім’ям разом. Шукати пригод тут не прийнято, курортні романи не вітаються.
l Кумедно було спостерігати за тим, як наші співвітчизники, щоб уникнути проблем з митниками, одразу в літаку перевдягались із шортів у плащі й дублянки, куплені в Єгипті й чіпляли на себе золоті вироби, придбані там. А кальяни, які багато хто віз додому як сувенір, в єгипетському аеропорту попросили розібрати й металеві трубки здати в загальний багаж — майже холодна зброя, як-не-як!..
l Повернувшись, кажу всім: рекомендую Єгипет! Чому? Тому що це — літо серед зими, при оптимальному поєднанні ціни й якості. Коли запитують, чи поїхала б туди знову — так, звичайно! Адже за один раз увесь Єгипет не побачиш — як і наш Крим: скільки б там не були, все одно їздимо щороку.
![]()


