Українські виробники аміаку й азотних добрив постраждали від кризи подвійно. По-перше, тому що основний вид сировини для азотних хімпідприємств — природний газ, який вони переробляють на аміак і добрива. Тобто хімкомпанії є заручниками газових домовленостей між Україною та Росією, відтак маневрів для зниження витрат у них практично немає. По-друге, тому що в другому півріччі 2008-го світові ціни на добрива різко знизилися і вже до початку 2009 року багато хімкомпаній працювали збитково.
Перестали удобрювати
В останні кілька років хімпідприємства приносили чималі доходи своїм акціонерам: наприклад, Одеський припортовий завод отримав у 2008 році 797 млн грн чистого прибутку, Черкаський “Азот” — 694 млн грн. Великим доходам хіміків сприяли високі світові ціни на добрива: щорічно глобальне споживання зернових збільшується, тому добрива дорожчають. У першому півріччі 2008-го ціна на аміак зросла з $400 до $900 за тонну. При цьому вартість 1 тис. куб. м газу для українських хіміків дорівнювала $200-230 плюс транспортні витрати й надбавки. Рентабельність виробництва деяких хімічних продуктів торік зашкалювала за 100%.
Зі зміною світової кон’юнктури прибутки українських хімічних підприємств почали різко знижуватися. З осені 2008 року світові ціни на добрива обвалилися більше, ніж утричі. Падіння цін пов’язане зі скороченням глобального попиту на добрива.
— Кредитне фінансування аграрних компаній скоротилося через світову фінансову кризу. У результаті сільгоспвиробники почали економити на добривах, — коментує аналітик ІК Dragon Capital Тамара ЛЕВЧЕНКО.
За оцінками експерта, за нинішньої ціни на газ (з 1 квітня $270 за 1 тис. куб. м на кордоні України з Росією) собівартість виробництва тонни аміаку перевищує $350, при цьому ціна на сировину на світовому ринку дорівнює $260 за тонну. Багато українських хімічних підприємств були змушені призупинити продаж аміаку, переорієнтувавшись на торгівлю карбамідом та аміачною селітрою, хоча і в цьому випадку азотні підприємства працюють на межі нульової рентабельності: за оцінками Dragon Capital, собівартість карбаміду становить $280 за світової ціни на сировину $255 за тонну.
Хімічні відзнаки
— Збільшити доходи хімкомпаній зараз практично нереально. Скоротити витрати теж досить складно, оскільки ми не можемо впливати на переговори України з Росією про ціну газу. Ми повністю залежимо від світової кон’юнктури та газових домовленостей Росії й України, — скаржиться генеральний директор компанії IBETrade Corp. Алекс РОВТ (володіє Сєверодонецьким “Азотом”).
Однак топ-менеджер лукавить: нещодавно азотники домовилися з Кабміном про можливість напряму купувати блакитне паливо в іноземних газодобувних компаній. Тепер хімпідприємства зможуть отримувати сировину не лише безпосередньо від Газпрому, а й від інших газових компаній країн СНД (наприклад, від компаній “Новатек”, ТНК-ВР, ЛУКОЙЛ). Проти угоди хімкомпаній і Кабміну виступила НАК “Нафтогаз України”: керівництво газового монополіста вважає такі “пільги” порушенням міжурядових домовленостей України з Росією.
Не нахімічиш —
не продаси
На дозволі Кабміну закуповувати газ напряму в іноземних постачальників лобістські досягнення хіміків не закінчуються. У середині березня парламент прийняв закон про підтримку хімічної промисловості, яким виробників азотних добрив звільнено від сплати 2-відсоткової надбавки до тарифу на газ, а також надбавки за зберігання блакитного палива у сховищах. За оцінками Тамари Левченко, скасування надбавки на газ дозволить, наприклад, компанії “Стірол” зекономити у 2009 році $16,5 млн.
Хіміки також лобіюють пільги аграріїв: виробники азотних добрив намагаються провести через парламент закон про компенсацію вартості міндобрив для аграріїв з держбюджету. Таким чином хімкомпанії намагаються стимулювати внутрішній попит на свою продукцію. Крім того, у листопаді минулого року хімічні та металургійні підприємства домовилися з Кабміном про мораторій на підвищення залізничних тарифів і вартості електроенергії.
![]()

