За коментарем ми звернулися до завідуючого аптекою “Гедеон-Ріхтер” (ТОВ “ТЕТРАМЕД”, вул. Поштова, 2) Олега Наконечного:
— Повний асортимент ліків нашої аптеки нараховує майже 4 тисячі назв. Наскільки нам відомо, жодна з аптек у Рівному не може сьогодні запропонувати споживачеві такий асортимент. І це, практично, без ніяких пільг зі сторони, — скажімо, київських фірм, у яких ми закуповуємо ліки. Зокрема, у ветеранському відділі асортимент у 3-4 рази щодня більший, ніж у такому ж відділі іншої аптеки.
Щодо діазоліну. Цей препарат випускають багато українських фармацевтичних фірм, і він є досить поширеним і має різне дозування. Тобто в одній упаковці — різна кількість драже або таблеток. Відповідно, працівник аптеки запитує, скільки потрібно таблеток, тому що при різному курсі лікування різне дозування: по 0,05 мг чи по 0,1 мг. У зв’язку з цим і ціна різна. В даному випадку невідомо (за чеком), яка кількість таблеток і з яким дозуванням потрібна була покупцеві.
Або ж амброксол. Ми можемо запропонувати як вітчизняного виробництва препарат, так і імпортного. І от приходять до мене люди, які не вловлюють різниці між нашим та імпортним виробником. А в ціні ця різниця суттєва. І часом ми маємо самі з’ясовувати, препарат якого виробництва йому потрібен. Отже, мусимо мати весь асортимент. А якщо до нас звертається пенсіонер зі скаргою на відсутність певного препарату, ми шукаємо, замовляємо і ставимо у ветеранський відділ, бо пенсіонер хоче придбати його тільки тут.
І, зрештою, макропен. Він також є двох видів дозувань, у вигляді суспензії й таблеток. У даному випадку пенсіонер не вказав конкретно, що, власне, йому було потрібно. На тисячу покупців (така приблизна кількість покупців обслуговується у відділі для ветеранів за кілька днів), принаймні один звернеться з претензією, що немає якогось препарату. Мовляв, ви там наживаєтеся, бо маєте податкові пільги. А це абсолютний нонсенс — ніяких податкових пільг наша аптека не має. Або ж: у вас є такий-то препарат, він мені допомагає, але занадто дорогий. А я купив такий же препарат іншого виробника, бо він дешевший, але результату — ніякого. І тому напрошується висновок: які ліки краще купувати — невідомого виробника, чи в авторитетної всесвітньо відомої фармацевтичної фірми, яка вкладає 1 млрд. доларів у виробництво лише одного препарату?
У ветеранському відділі нашої аптеки дуже великий обіг. І от зараз, наприклад, бинти вітчизняного виробника піднялися в ціні на 30 відсотків, і ми вже задумуємося, брати їх чи ні — тому що націнка в нас, практично, нульова в даному випадку, і ми дуже прив’язані до гуртової ціни. Бо знову ж звернеться з претензією людина, що стикнеться з таким подорожчанням і знайде в іншій аптеці дешевший бинт, не розуміючи, що бинт з меншою ціною ще зі старих запасів — до подорожчання.
Із тисячі чоловік один раз у тиждень хтось та й заходить до нас із певними претензіями. І я цілком з ними згоден. Бо, простіше кажучи, хтось вибере ліки за 3 гривні (хоч і не ефективні), щоб зекономити гроші, а хтось витратить на здоров’я цілих 10.
У своїй діяльності наша структура керується наказом голови облдержадміністрації, урядовими розпорядженнями, за якими нас перевіряють кожних півроку. В них указано про граничні розпорядження, торговельні надбавки на лікарські засоби і вироби медичного призначення — від митної ціни і ціни виробника. Якщо, наприклад, препарат коштує сто гривень, більше десяти відсотків знижки ставити на нього ми просто не маємо права. А буває й таке, що за якою ціною отримуємо препарат, за такою й ставимо в торгівлю.
