Любиш працювати — здобудеш шану

У колектив тролейбусників колишня безробітна рівнянка Лілія Ковальчук потрапила за направленням служби зайнятості ще п’ять років тому. Спочатку була ученицею, вивчала секрети професії, в якій, як може здатися людині сторонній, нічого складного нема. Йдеться про роботу кондуктора. Між тим, як запевняє начальник служби руху підприємства Георгій Зозулюк, у ній є чимало специфічного.
— Потрібно досконало знати особливості кожного маршруту, пасажиропотоки на них, — каже пан Георгій, — слід вміти культурно звернутися до кожного пасажира, зробити так, щоб поїздка йому сподобалася. В іншому разі людина може вибрати альтернативного перевізника й ми втратимо клієнта.
Кілька місяців Лілія Ковальчук опановувала цю професію. Допомагали досвідчені працівники та власне бажання працювати і заробляти гроші. Нині вона завдячує тим людям, котрі направили її в цей колектив. Тут вона не лише змогла знайти засоби для прожиття, але й здобула шану.
За словами Георгія Зозулюка, кондуктором може працювати далеко не кожна людина. Невід’ємною рисою має бути чесність.
— Ми проводимо щоденний аналіз роботи кондукторів, — розповідає він, — планові показники визначені в залежності від маршрутів та очікуваної кількості пасажирів. У залежності від цього погодинний план становить в кого 18 гривень, в кого — 20. Одні, й серед них Лілія Ковальчук, його виконують. Інші — ні. Чому? Можливо, людина не працює так, як потрібно, скажімо, сяде собі й сидить у той час, коли квитки продавати треба. А, можливо, і … самі розумієте, але, як кажуть, не зловив за руку…
На жаль, як стверджує пан Георгій, на підприємство приходить чимало людей, які чомусь вважають, що матимуть там неофіційні джерела поповнення власних кишень. Є й бажаючі після направлення служби зайнятості відпрацювати кілька місяців та подати заяви на звільнення з тим, щоб через певний час знову стати на облік у службі зайнятості. Та це вже стосується недоліків у законодавстві, яке, на думку фахівців, давно час вдосконалювати.
У роботі кондуктора трапляються різні ситуації. Лілія Ковальчук каже, що раніше нерідко доводилося стикатися з фактами хамства з боку окремих пасажирів. Такі випадки надовго виводили з себе. Зараз, за її словами, такого менше. Хоча проблеми є. Це і суто професійні, часом кондуктори працюють за “розірваним” графіком. Тобто кілька годин вранці та кілька — ввечері. Свої сімейні справи тоді відкладаються. Не завжди знаходиться порозуміння з пасажирами. Та де на роботі обходиться без проблем? Головне — вміти їх вирішувати. З цим, як стверджує керівництво підприємства, Лілія Ковальчук справляється.