Після кризи очікує підйом
— Людмило Володимирівно, як вплине на виконання обласного бюджету фінансова криза?
— Коли він формувався, ми відчули наближення кризових явищ. У розрахункових показниках Мінфіну та в Законі “Про державний бюджет на 2009 рік” не побачили коштів на соціально-економічний розвиток, інвестиційні проекти, реформу житлово-комунальної сфери. Тобто, немає грошей на капітальні видатки. Для прикладу, торік область отримала 70-80 мільйонів гривень, а цьогоріч — трохи більше п’яти мільйонів. У нинішніх умовах у першу чергу звертаємо увагу на захищені статті — енергоносії, зарплату, харчування та медикаменти. Загрози для виконання бюджету поки не бачу. Як далі буде — важко сказати, хоча я оптиміст і вважаю, що бюджетна сфера кризи не відчує.
— Кожна медаль має два боки. Чи вбачаєте позитив у явищах, які сьогодні відбуваються в економіці?
— Як не парадоксально, але керівники області навпаки налаштовані на підйом виробництва. Знаю, що проводять багато зустрічей з інвесторами. Якщо вони проявляють інтерес до можливостей області, це вже позитивний сигнал. Криза інвесторів не відлякує, скоріше стимулює, бо можуть скористатися здешевленням нерухомості та земельних ділянок.
— Скільки може тривати
криза?
— Спад триватиме до середини року. Друге півріччя 2009-го ростом не відзначиться, але настане стабільність. Люди мають перебудуватися, зберегти свої робочі місця — зокрема, перекваліфікуватися. Зі свого боку, роботодавці можуть зменшувати зарплату, але не скорочувати спеціалістів.
— Ви пережили не один спад економіки. Чи справді після закінчення кризи слід чекати стрімкого підйому?
— Дуже на це сподіваюся. Пам’ятаю, як у 1998 році борг з виплати зарплати на Рівненщині становив 104 мільйони гривень. З працівниками змушені були розраховуватися продуктами харчування, промисловими товарами. Я не хочу, щоб знову повернулися до взаємозаліків. Через рік після кризи міжбюджетні стосунки налагодилися, зникли бартерні розрахунки. Такий підйом у бюджетній сфері відчувався кілька останніх років. Сподіваюся, ця тенденція повториться.
— Людмило Володимирівно, ви особисто скоротили витрати?
— Як усім працівникам бюджетної сфери, управлінню фінансів скоротили фонд зарплати. Тому майже немає коштів на матеріальне стимулювання. Я вважаю себе економною людиною, а тому менше коштів витрачаю на продукти харчування, одяг. Зате найперше плачу за комунальні послуги.
Тричі відмовила банку
— На комісіях обласної ради дуже часто без затримки називаєте різні суми з обласного бюджету. Як вдається тримати в пам’яті стільки цифр?
— У мене з дитинства проявлявся аналітичний склад розуму. Завжди любила математику. Напевно, саме тому вже 29 років працюю в фінансовій системі. Мені до снаги аналізувати цифри, а коли це часто робиш, то швидко запам’ятовуєш.
— Помітив, що майже весь колектив управління фінансів — жіночий. Чоловікам важко рахувати гроші?
— Жінки більш терплячі. Про це свідчить тенденція, коли саме вони найчастіше йдуть на роботу в фінансову систему. Хоча сьогодні в управлінні працює й чимало енергійних хлопців. Через кілька років ці спеціалісти займуть місце керівного складу, який нині має вік за 50 років. Знаючи про це, я всіляко намагаюся їх навчити та підготувати.
— Як вам вдається знайти спільну мову з великою кількістю чиновників?
— Не люблю конфліктів, а тому стараюся налагодити співпрацю. Не втручаюся в політику, хоча маю власні принципи. Усіх начальників управлінь Рівненської ОДА вважаю своїми колегами. Між нами так повелося, що ніхто ніколи не відмовляє в пораді. Не соромлюся передзвонити та розпитати про проблеми з фінансуванням. Коли йду на комісії обласної ради, то вже орієнтуюся в ситуації.
— Чи пропонували вам роботу в комерційних банках?
— Мала три конкретні пропозиції. Зокрема, запрошували очолити філію банку в Рівному чи кредитний відділ. Ці пропозиції стали для мене великим іспитом. Два-три місяці переживала, поки обдумувала. Зрештою, відмовилася, бо вирішила, що не хочу зраджувати роботі, на яку потрапила зі студентської лави. Вважаю, якщо йти на керівну посаду в іншу систему, то треба пройти всі кар’єрні щаблі знизу. Так націлювала сина й дочку, які стали банкірами.
Від грошей відпочиває
у подорожах
— Які зусилля докладали для успіху?
— Ніколи не допускала паніки під час роботи з цифрами. Завжди намагаюся бути виваженою та ніколи не кричу на підлеглих, бо вони можуть розгубитися. За натурою добра, але маю власні принципи — особливо не терплю брехні.
— У сім’ї теж розпоряджаєтеся бюджетом?
— Мені всі довіряють. Вважаю, що ніхто краще за мене це не зробить.
— Чи виникли проблеми із заощадженнями в банку?
— Маю незначний депозит. Достроково забрати його не намагалася, але відсотками користуюся. До речі, всі банки, на депозитних програмах яких торік розміщували кошти з бюджету області, розрахувалися з нами на сто відсотків.
— Ваша найкраща інвестиція?
— Найліпше інвестувати в дітей. Це не обов’язково робити грошима. Можна допомогти з літературою для навчання. Це внесок у розвиток дітей, які пішли стопами дідуся, що тривалий час очолював управління НБУ в області. Нині там працює син Леонід, а дочка Анна — у комерційному банку.
— Яке місце у вашому житті займають гроші?
— Культу з них не роблю. Проте вважаю, що кожна хазяйка має заощаджувати. Запас коштів повинен бути. Куди їх далі інвестувати — інша справа. Але витрачати все не можна, бо можуть виникнути різні обставини. Про себе скажу, що не жадібна, а ощадлива. Хоча іноді полюбляю трохи витратити, зокрема, купити собі одяг, нові прикраси.
— Як відпочиваєте від роботи з грошима?
— Організовуємо з колективом поїздки в різні області України. Мені кожен куточок до вподоби. Коли їдемо на відпочинок, то раджу підлеглим брати з собою родину. Так краще вивчати людей, а заодно й спілкуватися з природою.
![]()


