– Ви повернулися з Америки, то хотілось би довідатися, що це була за поїздка, яким було ваше особисте відкриття Америки і взагалі, для чого це потрібно нам, а також американцям, які запрошують нас і оплачують ці візити?
– Хочу зауважити, що я не вперше за кордоном. Об’їздив понад три десятки країн, але так склалося, що до США потрапив уперше. Ця поїздка відбулась на запрошення конгресу США. За такою схемою у Штатах вже побували понад 15 тисяч чоловік з різних країн. Нас в українській делегації було 54 учасники. Це недешево, бо абсолютно все, навіть проживання в готелі на території України, оплачується за рахунок американської сторони. Але це хороший спосіб показати країну з вигідного боку.
– Де саме вас приймали?
– Програма складалася з двох частин. Перша – це відвідання Вашингтона і бібліотеки конгресу США, де ми прослухали декілька лекцій на різні теми, в тому числі й про українсько-американські відносини, про демократію в Америці, державний устрій тощо. А друга частина поїздки була практичною: ми роз’їхалися групками по шість чоловік усією Америкою, щоб ознайомитися з роботою органів місцевого самоврядування. Я потрапив у штат Техас (місто Лонгв’ю поблизу Далласа) і мав там змогу ознайомитися з роботою буквально всіх муніципальних структур: їхнього муніципалітету, поліції, пожежників, судів, в’язниці, медицини, шкіл, громадських організацій мешканців, фабрик, заводів. Звичайно, до цієї поїздки я знав, що США – це дуже потужна, багата, розвинута і демократична країна, і в ході поїздки свою думку не змінив, а лише отримав їй підтвердження. Однак деякі речі були для мене новими. Зокрема, на мене справило особливе враження те, як організовано управління школами. Це приклад справді дієвого місцевого самоврядування, який міг би служити зразком для перетворень у нашій країні. Мене здивувало, що у них мер – фігура політична і деякою мірою декоративна. Усіма господарськими справами у них займається сіті-менеджер. На відміну від мера, це людина дуже високооплачувана.
– То, мабуть, мер – це швидше громадське доручення, ніж робота?
– Можливо. Він отримує номінальну зарплату, так само, як і депутати, які отримують взагалі мізер. До речі, у тих містах, де я бував, у радах є щонайбільше по п’ять депутатів.
– То в нас у сільських радах депутатів більше, ніж у їхніх містах.
– Бо, на відміну від нас, вони не займаються балаканиною та політичними дебатуваннями, а працюють. Мені особливо сподобалось, що у них на рівні муніципалітету немає партій і жодної політики. Тільки господарська діяльність. Хіба потрібно багато розуму, щоб прийти до такого висновку? Всі політичні дебати: що в Америці, що в нас, мають бути у конгресі чи у Верховній Раді. А тут треба асфальтувати вулиці, робити покрівлі, сміття вивозити, а не тратити час на політичні суперечки.
– Володимире Євгеновичу, це правда, що ви жили в сім’ї мільйонера?
– У Штатах не прийнято вихвалятися своїми статками. Можу лише сказати, що це дуже забезпечена сім’я. Нас поселили саме в родинах, щоб дати можливість пройнятися духом суспільства. Моїми господарями були Джон і Сьюзен. Джон – у минулому лікар-хірург, а його дружина викладає в місцевому університеті. Джон має дві пенсії – державну і дуже пристойну накопичувальну, та купу цікавих хобі, серед яких і реставрування старих автомобілів. Він консерватор, прихильник республіканської партії і навіть носить футболку з написом “Поверніть Буша”. Республіканці в Америці обстоюють мінімальне втручання держави у муніципальні справи. І в цьому ми з Джоном порозумілися, бо я теж прихильник того, щоб місцеві справи вирішувала громада. Це є найвищим проявом демократії. Бо чому це у Вашингтоні мають вирішувати, що та як робити у Далласі, а в Києві – що повинні робити в Рівному? Справжнім зразком самоврядування в Америці є управління школами. Вся держава там поділена на шкільні округи. І податки з округу йдуть на школу напряму, а не так, як у нас, – через Київ. Так, наші школи також утримуються за рахунок податків, але після того, як їх тут зберуть, потім ці податки забираються на Київ і при цьому проходять через десятки рук та інстанцій. Задаймося питанням: кому це потрібно? Якби громада знала, що вона сама розпоряджається своїми грішми, що до її думки прислухаються, то це був би зовсім інший стан суспільства – справжня демократія. Безумовно, до такого стану треба дорости. Американці теж не відразу такими стали. Ми цьому тільки вчимося. В тому числі й під час отаких поїздок, яку мав я.
– Якби вас попросили одним реченням сформулювати найяскравіші враження від Америки, що б ви сказали?
– Розкішні дороги, відсутність тротуарів, пішоходів і переходів у невеличких містах, величезні автомобілі і паршива кава.
Джерело: 7d.rv.ua
