Із зрозумілих причин ми не відкриваємо справжнє ім’я вуличного художника Брата. Це молодий, симпатичний хлопчина. Студент-випускник. Врівноважений, я б сказала навіть дуже самокритичний, але водночас — і дуже творчий.
Про стосунки між рівненськими графітистами (або райтерами, як їх ще називають) — у нашому невеликому інтерв’ю.
У Рівному розшукують “Брата”. Вуличного хулігана та… талановитого графітиста
– Бачу, мій матеріал про Брата викликав чималий ажіотаж у коментарях. При чому я б ніколи не подумала, що графітисти між собою можуть такі дискусії влаштовувати… З чим це пов’язано? Хіба ж ви не спільнота певна?
– Насправді в Рівному між райтерами, на відміну від інших міст, дуже хороші відносини. Ті перепалки в коментарях це або між райтером і не райтером, або між не райтерами взагалі. У нас в місті справжніх графітистів менше 10 на даний час. Всі всіх знають і говорити щось в коментарях недоцільно, коли можна і особисто…
– Як давно ти займаєшся графіті? Скільки приблизно малюнків такого роду виконав?
– Перше графіті намалював у 2007 році. Але лише через 2 роки все стало виглядати достатньо серйозно. Саме тоді був створений колектив однодумців під назвою PGAS Crew. Зараз це багатогранна творча спільнота, відома у різних вузьких колах.
Кількість робіт не рахував, але я, відверто кажучи, ще не з самих продуктивних…
Я малюю шрифти, персонажів. Але це ні разу не робить мене художником. Рівняни помітили мої роботи, бо кілька разів вгадав з темою і вибрав вдале місце. Вандалізм – невід’ємна частина моєї діяльності. Вся суть в тому, що я малюю там, де більшість не сподівається побачити малюнок…
– Чому обрав псевдонім “Брат”?
– Чому?… Та мене так завжди двоюрідній брат Андрій називав. То так вже звиклося 🙂
– В основному зараз над чим працюєш?
– Закінчую навчання, шукаю роботу за фахом. Моя професія в певному роді є образотворчою, тому навички не пропадають даром.
– Як часто райтери (графітисти) зустрічаються? І чи зустрічаються взагалі?
– В Рівному між райтерами склались досить дружні відносини. Часто кооперуємось, в основному за ініціативи МСК.
– Як часто виникають проблеми з міліцією? Що правда: так вже всіх й ловлять?
– Бували зустрічі з міліцією, охороною закладів… Здаємо інколи фізкультурні нормативи: стометрівки, біг з перешкодами. :)))))) На щастя ці зустрічі – рідкісне явище.
– Графіті — це все-таки більше творчість чи хуліганство, на твою думку?
– Скажу так: головне у графіті, на мою думку, не мистецтво, не екстрим і не спосіб самовираження. Насамперед — це спілкування.
