Є такі, пригадує завідуюча приймальним відділенням Тамара Ігнатюк, що бувають тут кілька разів на місяць, і яких знають в обличчя. Часто приходить така собі “Галя”, котрій потрібно поїсти чогось гаряченького, випити чаю, поспати, та й усе. З настанням холодів подібних “клієнтів” більшає, за місяць трапляється від 10 до 15 поступлень. Якщо минулого року у відділенні було зафіксовано лише 38 осіб без визначеного місця проживання, то цьогоріч за десять місяців у лікарні вже побувало більше сотні специфічних пацієнтів. Для них — спеціальні ізолятори: один з ліжком, санвузлом, інший — з тапчанами для тих, котрим потрібно лише відлежатися.
Із останніх партій бездомних двоє виявилися з пневмоніями, один — з туберкульозом, ще одного пацієнта довелося покласти в реанімацію. Зараз в ізоляторі лежить бомж, якого витягли з калюжі, у нього загальне переохолодження організму.
На фоні численних хронічних захворювань, ці пацієнти мають коросту та педикульоз, не завжди відділення та лікарні згодні прийняти їх у такому вигляді, потрібно проводити санобробку, а це означає годину мити, травити воші, стригти довге волосся, обрізати товсті, покручені нігті. Перед санітарочками, які отримують по 160 гривень, стоїть завдання не з приємних. Зазвичай, розповідає Тамара Ігнатюк, бомжів підбирає на вулиці “швидка” й привозить сюди. В основному, ці люди перебувають у стані алкогольного сп’яніння, що, власне, й не дивно, вони — хронічні алкоголіки. На знайдені чи випрошені гроші купують пляшчину і, хильнувши, щасливі сплять під кущами.
Спочатку лікарі проводять загальну детоксикацію організму, коментує завідуюча, беруть аналізи. Якщо необхідне лікування (хоча таким людям вже мало що допоможе), направляють далі. Їх поміщають в окремі палати, звісно не люксові, бо інші пацієнти не погоджуються знаходитися поруч.
Трапляється, що у бомжів бувають живі рідні, колишні дружини, діти, рідко буває, що приходять провідати чи купують ліки. У разі смерті існуючих родичів повідомляють про це. І вмирають такі люди дуже важко, страждають впродовж кількох днів, їжу в рідкому стані та медикаменти їм вливають тільки внутрішньовенно, шлунок, висушений спиртним, більше нічого не приймає.
Є й унікальні кадри, коли привозять бомжів, на тілі яких вже паразитують м’ясні черви, а тіло перетворилося на суцільну гнійну рану…
Місце смерті змінити не можна. Ним стають окремі бокси міської лікарні
Найчастіше цим людям потрібно десь переночувати й поїсти, а наступного ранку вони йдуть собі геть — розповідають про осіб без визначеного місця проживання у приймальному відділенні Рівненської центральної міської лікарні. Бомжів досить часто привозять саме сюди — практично всі вони потребують медичної допомоги. Скажімо, впав, подряпав обличчя, отримав струс мозку чи болить шлунок — куди їм ще звертатися? Крім лікарів, ніхто не в стані надати їм необхідну допомогу.
Поділитися:
