До речі, серба Любомира Цебича після констатації клінічної смерті лікарі оживляли 17 разів! Такої кількості “відроджень” медична статистика ще не знала. Протягом двох днів 64-річний Цебич, який переніс інфаркт, знаходився між життям і смертю.
— Мене посилали до Бога, але вони (лікарі) повертали мене назад щоразу, коли я стояв перед воротами апостола Петра, — повідомив Цебич газеті “Глас Српски”, коли, нарешті, цілком одужав.
А в китайському місті Шанхаї лікарі врятували життя людини, серце якої зупинилося більше, ніж на годину. Хворий раптово помер в одній із клінік. Після констатації клінічної смерті до запуску серця, як стверджують самі лікарі, пройшло не 66 хвилин, а ціла вічність. І все ж наполегливість професіоналів перемогла. Завдяки зусиллям реаніматологів через 66 хвилин серце знову запрацювало. А ще через 12 годин до пацієнта повернулася свідомість.
* * *
Питання про загробне життя уперше набуло на Заході широкої популярності після виходу в 1976 році книги доктора Раймонда Моуді “Життя після життя”. Моуді зібрав свідчення приблизно 150 чоловік за десять років. От кілька коротких описів таких ситуацій:
“День був пронизливо холодний, але поки я був у цій чорноті, відчував лише тепло і неймовірний спокій… Пам’ятається, я подумав: “Напевно, я помер”.
“У мене з’явилися чудові відчуття. Я не сприймав нічого, крім світла, спокою, легкості — просто спокій”.
“Я бачив, як мене оживляли, це було дійсно дивно. Я був не дуже високо, начебто на якомусь узвишші, трохи вище них: просто, можливо, дивився поверх них. Я намагався говорити з ними, але ніхто мене не чув, ніхто б і не почув мене”.
“З усіх боків люди йшли до місця аварії… Коли вони підходили зовсім близько, я намагався вивернутися, щоб зійти з їхнього шляху, але вони просто проходили крізь мене”.
