Проминувши прохідну, за дверима адміністративного приміщення почула молоді голоси. Зазирнула всередину й побачила дівчину у спецодязі, яка вносила якісь дані до комп’ютера. Потрапивши у кабінет директора, не здивувалась, коли і його побачила за роботою. Керівник ВАТ “Рівень” Мар’ян Года поспішав прийняти вантаж із ячменем. Та, на щастя, знайшов кілька хвилин, щоб поділитись особливістю своєї кадрової політики.
— Перші кризові роки у державі спричинили дефіцит кваліфікованих кадрів. Ті, що мали досвід — виїхали у пошуках кращої долі, а нових так і не навчили. Саме через це сьогодні гостро не вистачає зварювальників, електромонтажників, слюсарів з електровимірювальних приладів та автоматики, — переконаний керівник. — Ми вже сьогодні готові прийняти спеціаліста із промислового програмування, хоч привабити молоді сили на виробництво непросто. Сьогодні ще погоджуються працювати за 200 доларів, проте через рік цього вже буде мало. А керівники, у свою чергу, підвищуючи зарплатню, скорочуватимуть кількість працівників. На роботі цінуються ті кадри, які не бояться щось робити більше, ніж передбачено посадовою інструкцією. Специфіка виробництва на пивзаводі ставить високі вимоги до дотримання температурного та часового режимів. Так, людині одночасно вслідкувати за всім важко. Тут не обійтись без автоматики, що складе конкуренцію людському фактору. Єдиний вихід для працівника — вміти багато й не боятися кількох обов’язків. Яскравий приклад — доставка продукції, яку раніше, крім водія, супроводжував експедитор та вантажник. Сьогодні ж за більшу зарплату всю роботу виконує один (універсал — авт.).
Керівника неабияк хвилює безробіття молоді, якої часто не вистачає на виробництві. Молодим людям треба постійно вчитися, а гроші на навчання завжди можна заробити за робітничою спеціальністю. Бо хто хоче вчитись в інституті — той буде вчитись, навіть коли йому доведеться розвантажувати ночами вагони. А такі спеціальності, як вантажники, продавці, бармени й офіціанти будуть потрібні завжди.
Головний пивовар Рівного вважає, що хорошого працівника можна виростити тільки самим.
— За три роки ми повністю змінили кадри. Набирав молодих випускників інститутів без досвіду роботи. Вони погоджувалися освоювати виробництво із самого низу, а сьогодні вже стали начальниками на нашому заводі. Коли бачу їх ріст — відчуваю велику радість за них. Класично на виробництві є “чорні” і “білі комірці”, а у нас — сірі. Вони тягають шланги, відслідковують процес у часі, заносять дані у комп’ютер й самостійно приймають рішення.
Із кількома перспективними працівниками вдалося поспілкуватись прямо у підвалі, де бродить і дозріває пиво. Начальник виробництва Олексій Гень розповів, що робітники зазвичай приходять за направленням центрів зайнятості. Лишаються працювати активні та амбітні люди, які готові вчитись новому, ростуть далі і вдосконалюються. Їм спочатку допомагають старші працівники.
Волинянка Марта Штендер у свої 20 років працює холодильщиком, хоч навчалась на технолога у Львівському державному коледжі харчової та переробної промисловості.
— Щоб стати технологом, треба знати виробництво з найменших деталей і особливостей всіх процесів, — розповідає вона. — А в майбутньому хочу стати технологом вищого класу.
Марта зауважила, що лише половина її однокурсників одразу потрапили на роботу за спеціальністю. Але інші мають починати із самого низу. Її колега, двадцятиоднорічна Наталка Шапура працює тут вже майже два роки. Заради цього навіть перевелась на заочну форму у Рівненському інституті слов’янознавства, де вивчає менеджмент митної справи. А влаштовувалась на пивзавод лише на сезон, щоб не байдикувати влітку.
— У мене не було для цього спеціальної освіти, й тому погодилась працювати простою робітницею, — розповідає Наталка. — Та з часом мене переводили на інші ділянки й зарплата збільшувалась. Коли ще поступала на навчання, то думала про престижність професії, але згодом зрозуміла, що знайти роботу за спеціальністю буде тяжко. Думаю, що лишуся тут. Подобається робота, можливості росту, а найбільше — атмосфера у колективі та можливість самостійно оплачувати навчання.
