Чергові вихідні й “нове”, як світ, запитання: “Куди податись і де відпочити?” Напередодні була знаменна, хоч і дещо призабута, дата в українській історії — День проголошення державного суверенітету. Вже кілька років поспіль Президент Віктор Ющенко відзначає цю дату на найвищій горі України — Говерлі. Подумалось: а чому б не скласти компанію Віктору Андрійовичу в Карпатах?..
Сім годин — і ти в раю
Для поїздки на Говерлу довелось відкривати шафу зі своїм туристичним спорядженням. Ні в якому разі не беріть з собою вечірню сукню чи взуття відомих модельєрів. Найоптимальніше одягти в гори “вечірній камуфляж”, та модельні “берци” від відомого бренду “Українська армія”J З цим проблем не буде, на кожному базарі чи в мисливсько-рибальському магазині вам допоможуть підібрати потрібний “туалет”. Усе необхідне в рюкзаку, тому сідаємо в автобус і — вперед, на захід.
Сім годин автобусом, і ми зупиняємось на КПП перед в’їздом у заповідник. Тут правоохоронці перевіряють: хто? звідки? навіщо? Це й не дивно, як-не-як Президент підніматиметься на Говерлу. За сорок хвилин перед нами піднімається шлагбаум, і ми їдемо далі. Ще двадцять хвилин — і в’їжджаємо на турбазу “Заросляк”, далі — тільки пішки.
Їжаки в тумані
Короткий інструктаж, перевірка готовності, спорядження. Про вечірню сукню писав невипадково, адже одна пані змушена була залишитись в автобусі, оскільки вона не знала, що в спідниці в гори не ходять… Далі все просто: “вперед і вверх…”, як співав Висоцький. На карті маршруту, який ви можете взяти на базі, вказано, що до Говерли йти 3,5 кілометра — не вірте. По карті дійсно 3,5, але в реальності вам доведеться протопати близько семи.
Головне — розрахувати сили й не намагатись “взяти висоту” штурмом. Пам’ятайте, ви щойно сюди приїхали, а гора тут уже мільйони років, вона все одно сильніша. Крім того, повітря в горах розріджене, тому організм, щоб отримати звичну дозу кисню, змусить дихати вас частіше. Отут ви, якщо палите, згадаєте мінохоронздоров’я, яке вас попереджало 150 тисяч разів, але ви так і не послухали.
Бажаючих погуляти Карпатами, підкорити Говерлу та поспілкуватись з Президентом, якщо пощастить, того дня виявилось близько тисячі з усієї України. Як різнокольорова змія, цей людський ланцюг вперто дерся вгору. Мабуть, гора вирішила випробувати нахабних людей на міцність і заховалась у хмару, з якої пішов дощ, а сильний вітер перетворював його на батіг, який шмагав по обличчю. Однак переважна більшість не відступилась і вперто дерлась вгору.
Туман (тобто хмара) був настільки густим, що за 3-4 метри не можна було розгледіти нічого. На Говерлянці (невелика проміжна вершина перед Говерлою) робимо невеликий привал, аби перепочити та почекати тих, хто відстав. Усі на місці. Останній штурм — і ми на вершині. Повз нашу групу жваво, ніби й не вгору дерся, пройшов директор ВАТ “Рівень” Мар’ян Года. Його ми були раді бачити найбільше, але про це потім. Не всім шлях давався легко, прес-секретар голови Рівненської ОДА Тарас Максименко нарікав на “сидячу роботу” й обіцяв чи то собі, чи то Говерлі, що обов’язково візьметься за відновлення спортивної форми. А ще обов’язково повернеться, щоб випробувати себе ще раз.
“Бергшлосс” і Президент
Зустрічав нас на вершині Мар’ян Года. Але що це в нього в руках? Не може бути! Пиво “Бергшлосс” рідного Рівненського пивзаводу! Пляшка пива пішла по колу. У цьому був якийсь момент повного розгулу демократії, бо цієї миті всі були рівні: заступник голови ОДА, бізнесмен, журналіст чи студент. Одним словом — кайф!
Навколо кипіла робота — музики у гуцульському вбранні грали на трембітах, люди у формах лісників, МНСників і просто в камуфляжах метушились навколо. За годину чекали Віктора Ющенка. А ми просто всілись на схилі і теревенили… Ті, хто на Говерлі був уперше, бідкались, що нічого не видно і не можна побачити краєвид. Досвідчені туристи розказували історії, пов’язані з Карпатами.
За півгодини в тумані, зі сторони Закарпаття, почувся звук гелікоптера — прилетів Президент. У цей момент не позаздриш пілотам. Сильний вітер, хмари і дощ, мабуть, не полегшували їм завдання, бо заходив гелікоптер на посадку разів зо п’ять. Від того місця, де сів гелікоптер, до вершини — ще добрих три кілометри, тому ще була година в запасі.
Про те, що Президент на підході, стало зрозуміло після того, як забігали люди у камуфляжах і формі МНС. Одразу розчистили периметр навколо монумента, який він мав відкривати, і зробили “живий” коридор для проходу персони №1. Ще кілька хвилин, і з туману вийшов Ющенко у супроводі охорони, губернаторів, деяких міністрів, голови Секретаріату, секретаря РНБО і… баби Параски. Причому здалося, що саме цій літній жінці підйом дався найлегше, вона ще й міністрів підганяла і підбадьорювала, щоб швидше йшли. Найважче, здається, цей підйом дався секретарю РНБО Раїсі Богатирьовій, виглядала вона втомленою.
Президент сфотографувався з “фанатками” з символікою “Нашої України” й попрямував до мікрофона, встановленого біля монумента, який ще ховала від очей присутніх біла матерія. Коротка промова, тканина злітає — і тризуб з білого мармуру постає перед усіма, хто дістався вершини. У цю мить, ніби за режисерським задумом, над Говерлою розсіюються хмари, а ще за кілька хвилин над Карпатами стає сонячно.
Тим часом голови облдержадміністрацій вставляють у постамент капсули з землею із визначного місця своєї області. Рівненщину на Говерлі “представляє” земля з села Пересопниці, де було вперше перекладено українською Євангеліє. Саме на цій унікальній книзі присягають на вірність народові українські президенти.
Дорога додому…
Вниз йти важче, ніж угору. Не вірите? Перевірте на собі. Частіше зупиняємось на перепочинок, і, мабуть, не стільки тому, що втомились, а скоріше тому, що хочеться ще насолодитись краєвидами, повітрям і джерельною водою. Зовсім не хочеться повертатись у задимлене місто… Майже всі, хто піднімався цього дня на Говерлу, пообіцяли повернутись сюди ще раз.
Знову спускаємось до турбази “Заросляк”. За сотню метрів від бази, в лісі стоїть кілька “військових” наметів, де можна було побачити вже знайомі обличчя, які супроводжували Президента. Прогулюється Катерина Ющенко з наймолодшим сином Тарасом, який весело реагує на все, що відбувається навколо нього, й постійно хоче вирватись з-під маминої опіки. Найкращий спосіб зняти втому — це скупатись у гірській річці. Правда, скласти компанію в цій процедурі погоджується лише костопільський бізнесмен Олексій Кособуцький. Льодяна вода, наче голками, прошиває все тіло і забирає з собою втому. Здається, знову можеш піднятись на будь-яку вершину…
Ще кілька годин, і гори залишаються вдалині, їх знову ховають хмари. Вихідні пройшли недарма, буде що згадати. Адже, як казав філософ: “Життя — це лише те, що залишається нам у спогадах…”
Куди б податись наступних вихідних?…
![]()


