– Звідки отримала таке ім’я?
– Воно дуже подобалось моєму татові, тому коли я народилась, він наполіг, аби мене назвали Юлею. Про походження прізвища не знаю.
– Тебе назвали не на честь політика? Можливо, ви родичі?
– На той момент вона ще не була настільки відомою, тому навряд чи мене назвали в її честь. Ми не родичі, хоч було б непогано )
– Друзі пишаються тим, що навчаються з тобою?
– Цього року я перейшла в нову школу, тому ще не знаю, як мене приймуть там. Мої теперішні друзі, коли знайомлять мене з кимось новим, обов’язково вигукують: “Її прізвище Тимошенко!”
Досьє:
Народилась у Рівному 24 квітня 1998 року
Навчається у Рівненському обласному ліцеї-інтернаті
– Важко жити з відомим ім’ям?
– Не дуже. Просто зазвичай люди дивуються та перепитують, чи мене дійсно так звати. Навіть у соціальних мережах питають, чи це не псевдонім.
– Хотіла б особисто познайомитись зі своєю тезкою?
– Чесно кажучи, ми вже бачились. Вона якось приїжджала до Рівного, а ми з мамою вишивали серце. За це Юлія Тимошенко вручила мені грамоту. Тепер вона точно знає, що не одна така.
– Як гадаєш, у вас є якісь спільні риси характеру?
– Ми обидві вперті.
– У політику піти не думала? Чи прославлятимеш ім’я по-своєму?
– Не хочу користуватись чужою славою, краще йти власною дорогою. До того ж, політика – складна річ, вона вимагає великої відповідальності. Мені більше до душі танці, якими я займаюсь з чотирьох років.
– “Майденс” – твій перший танцювальний конкурс?
– Ні, оскільки танці для мене звична справа. Зі своїм танцювальним колективом “Едельвейс” ми неодноразово здобували перемоги у змаганнях. Нещодавно були у Чернігові, Львові та Києві, відстоювали честь міста.
– Чому вирішила взяти участь у танцювальному конкурсі?
– Такого проекту в Рівному ще не було, а отже це був шанс спробувати щось нове. Крім того, головним хореографом мікрорайону “Північний” була Олена Присяжненко, яка також є вчителем танців “Едельвейсу”. Тому я теж виступала цю команду.
– Як думаєш, чого не вистачило вашому номеру для перемоги?
– Важко судити свій виступ. Особисто мені все сподобалось, хоч дехто каже, що номер був незрозумілим. Та все ж вважаю, що кожен учасник намагався виступити якнайкраще.
– Що дала тобі участь у “Майденсі”?
– Було дуже цікаво. Можливо, це ще й через те, що було багато учасників. Після участі з’явились нові інтереси, нові друзі. Ті, хто не танцювали – починають. Майданс зближує!
– Якби гроші виграла ваша команда, на що ви їх витратили б?
– Навіть не знаю, коли змагаєшся, про гроші не думаєш. Варто було б окультурити територію міста, витратити гроші з розумом та користю.
– Хто ще з твого колективу брав участь у проекті?
– Багато хто, всього нас було близько 50 чоловік. Ми якраз вкладались у дозволену кількість професійних танцюристів. За умовами, їх мало бути не більше 30% від загальної кількості учасників.
– Як гадаєш, якщо в Києві на Майдані оголосити, що за команду Рівного виступає Юлія Тимошенко, чи з’явиться в команди більше шансів на перемогу?
– Можливо, хто знає. Та я сумніваюсь. До перемоги треба йти та боротись за неї. Краще доводити, що ти щось вмієш, а не ховатись за чужою славою.
– Ким ти мрієш стати?
– Хоч у всіх виникає асоціація з політикою, коли я називаю своє ім’я, я планую стати хореографом. Оскільки мені ще зарано думати про вибір професії, остаточно я ще не визначилась. Головне – бути хорошою людиною.
