С.С. – Як ви прокоментуєте той факт, що міська влада Рівного в погоні за кількома десятками підземних бутиків допустила руйнування унікальної громадської споруди – приміщення обласного музично-драматичного академічного театру?
В.М.: – До руйнування поки що не дійшло. Основним чинником, який постійно нас турбує, є високий рівень ґрунтових вод. І це створювало проблеми для будівлі театру і п’ять, і десять років тому. Інша річ, що це будівництво спровокувало прискорення процесів, які створюють додаткові ризики для будівлі театру. Наразі нашим приписом зупинено будівельні роботи, доки не буде знайдено правильне рішення – спочатку підсилення будівлі, а вже потім – продовження, а головне – швидке завершення підземних робіт. Бо те, що робиться у центрі міста, всім уже в зубах застрягло.
С.С.: – Чи володієте ви ситуацією на Рівненському ливарному заводі? Перед Новим роком завод стояв три місяці. Людям обіцяли заплатити 2/3 зарплатні – не заплатили. Наразі завод знову зупиняється, людей відправляють у відпустки за власний рахунок. Відбувається скорочення робітників…
В.М.: – На жаль, подібна ситуація сьогодні виникає не на одному ливарному заводі. Мені прикро про це казати, але далеко не на повну потужність працює “Волинь цемент” – одне з основних бюджетоутворюючих підприємств. Повністю зупинено рівненський “Азот”. Ситуація щодо ливарного заводу теж викликає велике занепокоєння. Але ті процеси, які відбуваються сьогодні в економіці України, попри переможні реляції, які ми постійно чуємо, є дуже тривожними. Вже у нас немає підприємств, які б сьогодні почувалися впевнено, які б сьогодні нарощували виробництво. Просто на різних підприємствах це відбувається по-різному. На ливарному заводі це відбулося в такий спосіб. Хоча, за інформацією, яка в мене є, ще місяць тому там не було заборгованості із зарплатні. У кожному разі, офіційно, за статистичною звітністю. Я невідкладно займуся цим питанням і з’ясую всі обставини. На жаль, останнім часом дуже частими є розходження між офіційною статистичною інформацією і фактичним станом справ.
С.С.: – Є ще одне болюче міське питання – це побудова автовокзалу на вулиці Гагаріна поблизу торгівельно-розважального центру. Чому обов’язково там? Чому не збудувати його поблизу Льонокомбінатівського кільця?
В.М.: – Мова йде про будівництво вокзалу, на який буде переведено приблизно лише 1/5 всього транспорту, який сьогодні є на центральному автовокзалі Рівного – це ті маршрути, які заходять у місто з півночі, тобто з Костопільського напрямку. Де його розмістити – справа не облдержадміністрації, а міста. Але тут потрібно враховувати ще один фактор: у міста немає грошей на будівництво. І тому питання стоїть так: а в якому місці є хтось, хто готовий профінансувати будівництво цього автовокзалу? Можна, звичайно, винести його десь посеред поля. Тільки за чиї гроші тоді будуть будувати цей автовокзал? Хочу сказати лише одне: перед початком будівництва буде проведено екологічну експертизу проекту і я особисто буду контролювати, щоб її було проведено максимально жорстко, оскільки ніхто не зацікавлений в тому, щоб людям створити проблему.
С.С.: – Ваш перманентний конфлікт з прем’єром не шкодить Рівненщині?
В.М.: – Ви знаєте, це надумано. Ніякого конфлікту немає. Якщо робиться щось добре – я дякую прем’єр-міністру. Наприклад, минулого року Кабміном було виділено кошти на компенсацію втрат сільгоспвиробникам, які потерпіли від стихійного лиха. І я дякував прем’єр-міністру. І я робив це щиро. Тому що справді вперше за багато років Рівненщина отримала хоча б часткову компенсацію для сільгоспвиробників у подібних випадках. Але в інших випадках, там, де мені здається, що робиться неправильно… Було заплановано на цей рік компенсувати від січня до липня підприємствам Рівненщини 115 мільйонів гривень податку на додану вартість. Компенсовано 40 мільйонів. Більше 65 мільйонів людям просто не повернули! А тоді ми кажемо: “А ви чому зарплату людям не виплачуєте?” А ми підприємствам ПДВ повернули? Податки наперед збираються з підприємств? Збираються. Добре це чи погано? Це дуже погано! То що, я маю про це мовчати? Особистих якихось стосунків у мене з прем’єр-міністром немає і тому навіть смішно казати про якісь конфлікти. Я просто кажу про ці речі. Казав, кажу і казати буду. Я клопочуся не про себе, а про інтереси області.
С.С.: – Чи практикуєте ви вирішення справ “на пеньку”?
В.М.: – Якщо “на пеньку” – мається на увазі зі “ста грамами” і нарізаною ковбаскою, то ні. Є трошки проблеми з печінкою. (Сміється.) Та я й не вважаю, що це найкращий спосіб для прийняття оптимальних рішень.
