Точніше, не вся Європа, а поки що перша черга з дванадцяти країн: Австрія, Бельгія, Німеччина, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія та Франція. За цей час євро то злітав, то падав, показавши себе дуже нестабільною валютою. У переддень чергової дати ми вирішили з’ясувати, що ж виграли й що програли з його появою європейці і як це відбилося на гаманцях українців.
Ліри –
на пам’ятник, фунти –
на смітник
Розставання зі старими грошима у різних країнах проходило по-різному. Для німців їхня марка асоціювалася з післявоєнним економічним дивом і благополуччям останніх десятиліть, а французи взагалі не могли уявити свого життя без франка, що був у обігу з 1360 року, тобто 640 років! Ну, а італійська ліра, хоча і з’явилася ще в часи Римської імперії, періодично витіснялася іншими валютами. До початку 2000-х інфляція там настільки зашкалювала, що італійцям доводилося оперувати мільйонами. Тому італійці прийняли євро як благо й вирішили спорудити лірі пам’ятник. Із трьох мільйонів старих монет відлили монумент в образі дівчини, що тримає в руках величезну монету в 1 ліру; церемонію відкриття пам’ятника провела Софі Лорен. Куди прозаїчніше вчинили ірландці: вони відправили подрібнені банкноти своїх фунтів гнити на смітниках. А от прагматичні німці порізали свої марки на паливо для обігрівальних систем і цементних заводів.
Скільки євро в суринамському гульдені
До моменту запуску євро було видрукувано і викарбувано 14,5 мільярда купюр і 56 мільярдів монет. Звісно, при одночасному введенні в оборот такої кількості нових грошей не могло обійтися без збоїв і курйозів. Серйозний інцидент трапився в Австрії. У перший день, коли усі кинулися одержувати нові гроші, одночасно вийшли з ладу всі банкомати. Центральний комп’ютер просто не впорався з потоком запитів на проведення трансакцій зі зняття готівки.
Траплялася плутанина через різницю номіналів старих і нових монет, а також схожості купюр євро з грошовими знаками екзотичних країн. А паризькі повії дружно обурювалися, коли одержали на руки першу плату в євро. “Всього 46 євро замість колишніх 300 франків — неподобство, ці гроші зробили нас дешевими”, — журилися вони.
В Україні діяло кілька груп шахраїв, що видавали за банкноти євро… суринамські гульдени, що дійсно на них схожі. Користуючись непоінформованістю селян, “кидали” розплачувалися за продукти й худобу гульденами: мало того, що на ці грошові знаки й у Суринамі майже нічого не купиш — в Україні їх ніхто не обмінює.
І зовсім іншу ціну одержали колекційні ватиканські євро. Папа Іоанн Павло Другий з нетерпінням чекав появи монети євро зі своїм зображенням. Ще не вийшовши у світ, папські монети стали предметом прагнення нумізматів, котрі розуміють, що це гарний привід для інвестиції. При первісній ціні 12 євро за комплект монет (номіналом всього 3,88 євро), сьогодні його продажна вартість перевищує 1000 євро.
Не обійшлося і без гучного скандалу. Незабаром після початку ходіння нових монет ЗМІ запустили страшилку, що їх мідно-нікелевий сплав небезпечний для здоров’я. Однак зрештою дійшли висновку, що загальна тривалість контакту з 1-2-євровими монетами, в яких він застосовується, невелика і нашкодити не може.
А обіцяли зниження
Напередодні переходу на євро політики клятвено обіцяли, що жодного росту цін не відбудеться, а якщо щось і зміниться, то тільки у бік зниження… Однак з перших же днів поповзла вгору вартість товарів першої необхідності, а потім й інших товарів та послуг. Спочатку все списували на торговців, які при переписуванні цінників нібито просто округляли цифру у більший бік. Але за наступних кілька місяців у Німеччині овочі подорожчали на 30-50%, молоко — на 12%, хліб — на 7%. На 15% дорожче стало постригтися, поплавати в басейні чи відремонтувати побутову техніку. Обурення споживачів прокотилося також по Франції, Італії та Голландії, а в Греції вилилося в масові акції бойкоту торгівлі.
Євро в Україні
У нас, після того як спав перший інтерес до нової валюти, перед власниками банківських депозитів, та й просто домашніх “заначок”, став непростий вибір: у яких грошових знаках тримати капітал — нових “євриках” чи старих знайомих “баксах”? Дехто перевів свої нагромадження в євро. Але євровалюта виявила непередбачуваний характер — спочатку курс різко пішов вгору, причому без вагомих на те причин, а потім став знижуватися. Така примхливість для інструменту накопичення неприйнятна. Наприклад, якщо на початок 2005-го курс складав 7,22 грн/євро, то сьогодні він скотився до 6 грн. Тобто за рік падіння склало 17 відсотків. При цьому банківські ставки по термінових депозитах в євро дорівнюють у середньому 10%. Звідси виходить, що вкладники не тільки не заробили, а ще й втратили 7%. Якщо ж врахувати інфляцію, яка за рік складе приблизно 11%, програш досягне 18%.
“За” і “проти”
Як показало соцопитування, проведене службами Єврокомісії, більшість громадян Євросоюзу не відчувають до єдиної валюти позитивних емоцій, вважаючи її винуватницею значного подорожчання їхнього життя, зниження заробітної плати і стагнації економіки в цілому. При цьому особливо сильно негативне сприйняття євро у Німеччині (65,2% опитаних), тут народний поголос охрестив євро в “тойро”, що означає “дорого”. У Франції незадоволених набралося 50%, у Нідерландах — 49%, у Фінляндії — 44%.
Найкраще до нової валюти ставляться в Ірландії, де позитивну оцінку їй дали 66,2%, і Люксембурзі (60%).
І хочеться,
і колеться
Услід за країнами першої хвилі, до 2010 р. заплановане входження в єврозону ще десяти держав. Однак, як пролунало у нещодавній доповіді Єврокомісії, Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Кіпр і Мальта поки не виконують п’ять ключових нормативів, серед яких, приміром, такий: ріст цін у країни-кандидата не повинен бути більшим, аніж на 1,5% вище, ніж у трьох країнах єврозони з найнижчою інфляцією.
А в “передовиках” значаться Словенія, Латвія, Литва й Естонія, яким обіцяють перехід на євро вже з 2007-го. Проте вже нині більше 60% жителів Естонії, навчені досвідом Німеччини й Італії, висловлюють побоювання щодо неминучого росту дорожнечі на споживчі товари.
Отже, через чотири роки стало очевидно: найбільше від уведення єдиної валюти виграли Німеччина, Франція, Фінляндія і Люксембург. Адже доходи їхніх громадян залишаються найвищими в єврозоні, тож вони можуть купити більше товарів, аніж жителі інших країн. Ну, а їхнім біднішим сусідам доводиться купувати дорогу продукцію, вироблену німцями, фінами та французами.
Наші співвітчизники, котрим довелось бувати в Європі після переходу на євро, відзначають, що дана подія аж ніяк не зробила європейців щасливими, хіба що — трохи згладила різницю в рівні життя жителів більш і менш розвинутих країн.
