Сергію 29 років. Родом із Рівненщини, у мирному житті він працював водієм, розвозив хліб по магазинах. Його будні були простими й зрозумілими, аж поки 24 лютого 2022 року росія не розпочала повномасштабне вторгнення. Через два дні, 26 лютого, Сергій уже був у військкоматі. Ось його відверта розповідь.
«Не чекав. У мене вже була повістка першої черги. Знав, що треба йти», — згадує він.
Свій позивний — «Кардан» — Сергій отримав ще під час строкової служби у Національній гвардії. Там він був водієм у першій президентській бригаді. «У нашому взводі всі були “кардани”. Так і закріпилось», — посміхається військовий. І цей позивний став частиною його військової історії, яку він продовжує писати вже у складі Сил територіальної оборони.
Від хлібовоза — до головного сержанта
Сьогодні «Кардан» служить у 2-му батальйоні 104-ї окремої бригади Сил ТрО «Горинь» і виконує обов’язки головного сержанта роти. Це посада, яка потребує не лише дисципліни, а й великої відповідальності.
«Я відповідаю за бойову службу, ротації, наряди. Графіки — це найпростіше. Найважче — зберегти людей. Постійно шукаєш варіанти, бо обстановка на фронті змінюється щогодини. Завдання теж змінюються. Але головна мета — щоб усі повернулися живими», — говорить Сергій.
Про своїх побратимів «Кардан» розповідає з теплом, яке відчувається навіть у його стриманих словах. Для нього це не просто колеги по службі.
«Це не просто знайомі. Це ті, з ким живеш, тримаєшся, проходиш вогонь. Ми ще до бойових дій були разом майже два роки. І вже знали одне одного, як облуплених. Побратимом не стають за 15 хвилин. Це вибудовується в боях», — каже він.
Таке братерство стає головною силою підрозділу, адже саме довіра дозволяє вистояти в найважчих умовах.
Мрії про мир і дім
Попри роки війни, мрії Сергія залишаються простими й незмінними: дочекатися миру та повернутися до рідних. У нього велика сім’я, яка щодня тримає зв’язок і підтримує.
«Чекають дівчина, мама, тато, два брати. Але найбільше я переживаю за свою кохану. Бо вже четвертий рік вона на мене чекає. Хочу, щоб ця війна нарешті закінчилась і ми змогли знову бути разом», — зізнається військовий.
«Кардан» знає: його головне завдання — зробити все можливе, аби зберегти людей. І ця відповідальність — найважчий, але й найпочесніший тягар, який він несе вже четвертий рік війни.
