Традиція святкувати Великдень тільки зароджується, але у неї велике майбутнє. Директор КА “Спеціаліст” Наталія САВЕНКО маленькою Великдень не святкувала.
— Я знала, що є таке свято, але у нас не було родичів у селі, де, як правило, більшість рівнян у радянські часи святили паску, — ділиться спогадами Наталія Савенко. — Мій дідусь був затятим комуністом, тому про Великдень не було й мови. А десь у 1994 році, коли всі почали навертатись до церкви, у нас з’явилися перші традиції.
За словами Наталії Савенко, ці традиції не її власні, а сім’ї її сестри Вікторії, до яких приєдналась Наталія з чоловіком.
— У Великодню ніч всі, хто готовий їхати, швидко збираються, будимо дітей — і їдемо до церкви з кошиками, як і годиться, — каже вона. — Ми не їздимо до якоїсь однієї церкви святити паску. Одного разу святили в Свято-Покровському соборі, іншого — Свято-Воскресенському, ще колись — у церкві на пивзаводі. Під час освячення визначаємось, яка сторона буде приймаючою, і їдемо туди всі розговлятися.
Решту вихідних сім’я відвідує рідних та близьких — ця традиція залишилася із святкування Першого травня. За словами Наталії Савенко, всієї духовної складової Великодня вона ще не усвідомила, але з часом, сподівається, це прийде.
За словами Наталії Савенко, ці традиції не її власні, а сім’ї її сестри Вікторії, до яких приєдналась Наталія з чоловіком.
— У Великодню ніч всі, хто готовий їхати, швидко збираються, будимо дітей — і їдемо до церкви з кошиками, як і годиться, — каже вона. — Ми не їздимо до якоїсь однієї церкви святити паску. Одного разу святили в Свято-Покровському соборі, іншого — Свято-Воскресенському, ще колись — у церкві на пивзаводі. Під час освячення визначаємось, яка сторона буде приймаючою, і їдемо туди всі розговлятися.
Решту вихідних сім’я відвідує рідних та близьких — ця традиція залишилася із святкування Першого травня. За словами Наталії Савенко, всієї духовної складової Великодня вона ще не усвідомила, але з часом, сподівається, це прийде.
