Навіщо бізнесу мистецтво?

Віктор Шкарбан очолює компанію “Кюне + Нагель”, яка займається перевезеннями та логістикою. Минулого тижня він був гостем Студентського інформаційного агентства Міжнародного економіко-гуманітарного університету. Нас він зацікавив тим, що про культуру та мистецтво говорить як про щось живе, рідне, при цьому аж ніяк не забуваючи слова “бізнес” та “прибуток”.

А в результаті — понад 800 працівників компанії, якою керує Віктор Шкарбан, розуміються не тільки на бізнесі, а й на немасовому мистецтві. Зокрема, компанія активно співпрацює з солістами Державного театру опери та балету, які водночас є солістами Краківської та Міланської опер, підтримують київську художницю, правнучку коханої Врубеля Емілії Прахової, Олександру Прахову, театр Бенюка і Хостікоєва.
— Вікторе Івановичу, чому в Рівному не помітно вашу компанію? Наша область вас не цікавить?
— Ну, не зовсім це так. Ми є в Рівному. У нас немає філіалу у вашому місті, але територія України достатньо органічна, щоб її можна було забезпечити товаром із двох-трьох основних опорних пунктів. Тобто по дорозі до Львова ми забезпечуємо Рівне без проблем. Рівне у нас якраз у полі зору. Ми досить тісно співпрацюємо з рівненськими компаніями.
— Кажуть, ваша компанія навіть під час фінансової кризи має непогані прибутки. Як вам це вдається?
— Бізнес — точні кроки з прогнозованими результатами. Усе до дрібниць розраховується. І в залежності від того, наскільки добре збалансована ваша система бізнесу, настільки добре ви можете прогнозувати наперед те, що відбудеться з вашим бізнесом, ви будете триматися на ринку. У правильному професійному бізнесі розраховується і прибуток, і кількість людей, які на цей прибуток працюють. У нормальних компаніях, зокрема міжнародних, таке планування проводять на термін від року до п’яти. Обов’язково мати хорошу команду, аби кожний на своєму на місці виконував свої завдання. У час кризи не можна спрогнозувати це на рік чи два вперед і, звичайно, такі прогнози можуть виявитися неточними. Як на мене, потрібно робити інший крок і аналізувати дуже уважно, яким чином рухається криза і в якій частині ринку є проблеми. Тому обов’язково треба добре вивчити споживчий, бізнесовий ринок. Сьогодні ми не відмовилися від своїх клієнтів, в яких виникли фінансові труднощі. Ми надали можливість кожному підприємству отримати кредит, тобто відтерміновувати платежі — від 15 днів до 45. В однієї дуже відомої фірми, яка виробляє прохолоджувальні напої, наприклад, зараз великі складнощі. Ми дозволили їм сплатити за послуги через 45 днів, щоб вони не зупиняли своє виробництво, щоб не зникали поставки їхнього ж товару. Розуміючи це, ми не зменшили виробництво, а отже й не скоротили персонал. Навпаки, в квітні нам вдалося навіть збільшити заробітну плату.
— Що впливає на те, що ви, бізнесмен, цікавитеся культурою? Якою є співпраця вашого бізнесу і мистецтва?
— Я типовий представник бізнесу. Я ніколи не мав жодного стосунку до мистецтва, хіба що так, як і ви, читаю книжки і ходжу до театру, ходжу на виставки. Але окрім цього, мистецтво мене цікавить і з точки зору менеджера. Ви повинні відчути цю різницю, тому що бізнес орієнтований перш за все на прибуток. Бізнес за своєю природою не може мати іншого трактування. Це не меценацтво. Бізнес направлений або на завоювання частини ринку, або просування якогось продукту як частини стратегії, але врешті-решт хтось на цьому має заробити гроші. Але при всьому цьому я як менеджер можу сказати, що співпраця з культурою на сьогоднішній день в Україні є абсолютно необхідною річчю.
Стосунки з культурою повинні бути завжди. Вони завжди бажані для бізнесу — у плані просування своїх послуг або у плані просування своїх продуктів, своєї цілі. Культура цьому сприяє чи не найбільше. Це мотивуючий фактор. Спілкування з театром, спілкування з мистецтвом — це імідж компанії, це те, що робить нас кращими. Компанія, яка інвестує в відомих людей, у відомі культурні заходи, отримує зовсім інший рівень авторитету. І, що, мабуть, важливіше, — рівень самоповаги.
— А міжнародна компанія (головне представництво знаходиться в Німеччині – авт.) може співпрацювати з українською культурою?
— Бізнес не має національності. Тому для бізнесу, однозначно, дуже цікаво співпрацювати саме з національними культурами. І хоче того німецький бізнес чи ні, він буде підтримувати українську культуру, якщо має справи в Україні. Для бізнесу важливо просунути свій авторитет на тому ринку, на якому він працює.
— Як ви вважаєте, що на що більше впливає: культура на бізнес чи бізнес на культуру?
— А ви бачите різницю між бізнесом і культурою?
— Так, звичайно. Є висока культура і є чистий бізнес.
— Згодний, у якомусь сенсі різниця є. Та мистецтво до бізнесу дуже близьке. Якщо твори мистецтва не продаються, якщо вони не мають ціни, то це або “Джоконда”, або “Венера Мілосська”; все інше на сьогоднішній день має свою ціну. І має продаватися. І чим ліпше воно продається, тим воно краще розкручене, розпіарене, або ж справді воно заслуговує уваги сьогодення. І чим більше воно тягнеться в часі, тим більше воно варте того, щоб називатися мистецтвом. Я вважаю, що у даному випадку має бути взаємний вплив: культурі необхідний бізнес, а бізнесу абсолютно необхідна культура. Я не бачу тут великої різниці — що на що більше впливає. Це дві речі, які мусять виживати разом, бо одне створено для іншого, і навпаки. Однак тут є ще одна проблема: в українців ще не достатньо розвинутий потяг до мистецтва.
— А в який проект ви як бізнесмен востаннє інвестували гроші?
— У виставу “100 тисяч”, яку за Карпенком-Карим поставив “Театр на Подолі”. Це були невеликі кошти. У нас був День фірми, і на прем’єрі більшість глядачів були наші працівники. Значно більше за квитки заплатили вони самі.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху