За повідомленням Українського центру грипу, очікувана пандемія може прирівнятися до сумнозвісної “іспанки”, котра свого часу забрала життя понад 20 млн людей. Попри такі страшні прогнози, не варто впадати у паніку, бо, по-перше, сучасна медицина не порівняється з медициною початку минулого століття, а по-друге, ворога ми вже знаємо в обличчя, та й місцева влада не спить.
Однак прес-конференція, присвячена проблемам грипу, котра відбулася 28 листопада, поставила більше запитань, аніж дала відповідей. Найперше, звісно — це кошти. Бо всі сучасні чудодійні препарати та вакцини слід за щось купувати. І якщо вакцинація пересічних громадян — справа, як то кажуть, самих потопаючих, то про щеплення групи ризику (працівників медичної та соціальної сфер) має подбати сама держава, причому на місцевому рівні, бо фінансування таких потреб передбачено саме з обласного бюджету.
Та й з вакцинами розібратись — дай Боже розуму. Окрім того, що вірус грипу має два типи, він ще й щороку змінює свою структуру. Відтак, лікарі не завжди самі знають, від якої напасті будуть лікувати. Тому й трапляються випадки, коли свідомі громадяни приходять робити щеплення, а їх відмовляють, мовляв, самі не знаємо, якого типу буде вірус, навіщо вам зайва зараза. У той час виробники вакцин стверджують, що вони враховують усі зміни і щороку випускають “свіжі” вакцини з новими штамами небезпечного захворювання. Кого ж слухати?
Загалом цього “грипозного” сезону на всю півторамільйонну Рівненську область було зроблено лише півтисячі щеплень. Хоча, якщо зважати на суто фінансові важелі, то вакцинуватися (40-45 гривень) значно дешевше, аніж лікуватися (мінімум 140-150 гривень). Однак факт залишається фактом: замість того, щоб бігти за вакцинами, люди обходяться цибулькою і часничком. Дешево і сердито. І страждає від цього хіба лишень свіжість повітря.
