Її ім’я рідко звучить у заголовках, але саме такі люди щодня наближають перемогу. Її історія — про віру, виснаження, гідність і вдячність. Про невидимий фронт, який не менш важливий за той, що на передовій.
У свій 34-й день народження вона не просила квітів. Вона відкрила збір на повнопривідне авто для медиків — щоб рятувати інших.
Олю, що для вас означає волонтерство сьогодні? І яким був Ваш шлях до нього — з чого все почалося?
Я у волонтерстві точно більше 10 років. Завжди мала і досі маю бажання допомагати іншим. Тому серед напрямків моєї роботи – військові, родини полеглих Героїв, малозабезпечені сімʼї, родини вимушено переміщених осіб.
Ви вирішили відзначити свій день народження не святом, а великою благодійною ініціативою. Як народилась ідея збору на авто для медиків?
Напередодні дня народження мала зустріч з Юрієм Поліщуком, який розповів, що зараз ворог прицільно полює на медиків. Тому є потреба не в медичному, а цивільному, повнопривідному авто. Збір іде повільно, адже люди певно чи то втомилися від війни чи просто мають багато активних діючих зборів. Водночас саме в день народження вдалося зібрати близько 20 тисяч гривень. Зараз намагаюся долучити підприємців, інших волонтерів, щоб пришвидшити цей процес.
Що найважче у Вашій волонтерській роботі — і що дає найбільше натхнення не зупинятись?
Натхнення дає родина, діти, адже я мрію, щоб вони жили в Україні. А ще слова Героїв, які дякують і говорять, що речі чи засоби захисту, дрони рятують життя – це і є моя основна ціль.
Найважче те, що частина людей думає, що війна далеко. А насправді фронт наближається щодня і від кожного з нас залежить, де буде лінія зіткнення…
Бували моменти, коли хотілося все припинити? І хто чи що Вас підтримує у найважчі дні?
Бували моменти, коли опускалися руки. Коли посилку не забирають, бо немає кому… Коли дзвонять родичі військових і кажуть мені, що я повинна – мушу допомогти. А насправді ніхто не винен нічого нікому.
Зупинюся після перемоги. Але ні, бо і після неї в мене буде ще більше роботи….
Олю, Ви не часто на перших шпальтах, але щодня допомагаєте. Як Ви ставитесь до того, що волонтерство часом лишається “невидимим”?
Насправді те, що я транслюю публічно – це лиш частина роботи. Адже за кадром лишається так багато всього. Головне, що роботу бачать військові, а також над нами точно є Бог, який благословляє мене на цьому шляху і дає сил на все це.
Якби у вас була можливість звернутися до кожного мешканця Рівного в один момент — що б ви сказали?
Інколи мені хочеться не те, що сказати, а крикнути! Допомагайте військовим, бо завдяки їх подвигу ви сьогодні живете і лягаєте спати у тепле ліжко. Якщо не втомилися герої на фронті, то як можемо це дозволити собі робити ми тут, в тилу. Перемога – це гарне високе слово, але ціна її – це людські життя. І насправді її не можна отримати жодним способом, окрім того, що вибороти і саме від нас залежить те, чи вона настане. Від абсолютно кожного…
Долучитися до збору на авто для медиків можна
за цим посиланням або переказом коштів на
Разом ми рятуємо життя — навіть тоді, коли здається, що це лише «чийсь» збір.
