Це питання ставить наше життя і за світлого дня, і на порозі спальні. Спальня наближає нас до еротичного таїнства ночі й вимагає оригінальних та навіть несподіваних відповідей.
Стати “суцільною білявкою”
Хіба вам все одно, що вдягнути на ніч? Якщо замислитися, то до сорочки знайдеться три підходи: ціна, сексуальність і комфорт. А питання “у чому спати” та “з ким спати”, по суті, є відповідями одне на одне.
Якими би ми не були сексуальними у мереживному диві, його в найближчі десять хвилин знімуть сильні чоловічі руки. Але який то жах, коли посеред ночі до чоловічого вуха долетить геть позбавлений навіть натяку на пристрасть стогін: “Боже, як усе колеться!”
Фахівці з ірраціональної психології дійшли висновку, що:
n після душу наш енергетичний пеньюар вирівнюється. І накидаючи на себе нічну сорочку, ми знову мнемо його, чим усе псуємо. З’ясувалося: спати оголеним навіть корисно;
n головне — не пропустити світанок. “Суцільна білявка” Мерилін ніколи не була символом оголеної бідності, але страждала уродженою забудькуватістю. Наприклад, вона іноді забувала, що настав день, і розімліло випливала до гостей в одній “Шанелі”…
Пікантно зняти…
Не секрет, що джентльмени надають перевагу білявкам, а також шатенкам, брюнеткам і руденьким — у сексуальній білизні. І БЕЗ неї також. А в білизні їх спокушає пікантна можливість зняти, розстебнути, зірвати і, нарешті (о, Боже!) розірвати.
Ситуація приймає анекдотичний характер:
Пік французької пристрасті: він розірвав на мені сукню — вранці купив нову.
Пік пристрасті по-американському: він розірвав на мені білизну — вранці виписав чек на подвійну ціну.
Пік по-нашому: він розірвав мою сорочку… І тепер я сплю голою. Обурення суворої білявки з екрану стає вже близьким моєму розумінню.
На чемпіонаті пристрасті перемагає аромат
Його неможливо перетворити на мереживні жмути. Чоловік йде “на запах”, як зачарований принц в обійми ворожки або кролик назустріч удавові. Перше, що Він відчуває, наближаючись до Неї, — запах. І це тонке відчуття будить підсвідоме бажання стати ще ближче… або, навпаки, зовсім відсторонитися. Чоловік пробує своє бажання “на смак”. І якщо “смак” цей йому несолодкий, жінку не врятує ні ангельськи мила посмішка, ні по-диявольськи сексуальне негліже.
Особливо цікавий факт існування так званої “гармонії запахів”. І рецепт цього “любовного еліксиру” являє собою неабияке поєднання глибоко індивідуальних компонентів — запахів волосся, шкіри, одягу й навіть робочого місця, де працює коханий об’єкт.
Природний аромат тіла є одним з найдужчих сексуальних збудників. Взагалі позбутися його за допомогою навіть найвишуканіших ароматизаторів було би помилкою. Недарма витончені коханці минулих століть (а часом і їхні сучасні нащадки) взагалі проти використання парфумів. Дехто навіть забороняв дамі приймати ванну перед “коханням”.
І в наші дні деякі чоловіки вимагають “скасувати парфуми”, стверджуючи, що останні збивають їх з курсу та заважають правильно вибрати дружину або коханку. Ці буркуни заборонили б навіть губну помаду.
Але кожна жінка трошки чаклунка, й аромат парфумів — маленьке диво. Немов одяг нашої душі. Відчуття наших парфумів — це наше сприйняття себе. Наш внутрішній світ хитким вітерцем аромату вплітається у зовнішній. І таке чаклунство огортає мужчину в перші ж три хвилини знайомства.
Усі ми одноголосно голосуємо за запах. Він повинен нас вражати. Якщо до кімнати заходить елегантний пан, але його супроводжує пронизливо різке амбрі — то все: він викликає ворожість усупереч своїй зовнішній імпозантності. Отже, знову перемагає аромат як універсальна деталь привабливості.
Чоловіки Давньої Греції, небайдужі до своєї привабливості, воліли носити під пахвами торбинки з ароматичними травами. Сучасна ж наука подарувала підступним спокусникам “ядерну бомбу” — ряд чоловічих олій та лосьйонів, які мають у своєму складі феромони й мускусні елементи. І серед чоловіків знайдуться чаклуни, які не пошкодують коштів на “приворотне зілля”. Але от чи знайдеться серед нас та, котра б потай не бажала бути причарованою…
Негліже тонких пристрастей
Флюїди — слово туманного значення — вони імпульсами проникають у вас. Напівпогляд, напівжест, помах руки, нахил голови, тінь посмішки — у цьому все і без цього немає нічого…
Потім починається гра, флірт, словесні любощі, дотик. Він ніжно обіймає вас за плечі… І на цьому все закінчується? Бо в пориві пристрасті до самого себе він намагається пригорнути вашу руку до свого “найпотаємнішого”. І це вже — не “стиль”. Безумовно, “тут” його найчуттєвіше місце. Але якщо він починає “тут”, це означає, тут же бажає і закінчити. Тоді гра вже нагадує фільм “Давай зробимо це швидко”. Отже, енергетика “об’єкта” замкнута на самому собі. Мова рухів його тіла перекладається мовою слів аж занадто просто: “Дай мені задоволення”. Іноді він навіть додає вголос щось про любов. Але щоб він ні говорив, його підсвідомість говорить на одній хвилі зі згаданим жестом: “Я хочу, щоб мене любили”. Бажання до себе, замість потягу до НЕЇ: “Я хочу пестити і кохати тебе”.
Те саме можна сказати і про жінку, яка нерухомо лежить у ліжку, наче леді вікторіанської епохи, і чекає від милого активних дій. Вона чекає на самоті. А ніч — час для двох.
Секс як творчість
“Секс — це вивільнення і генерація нашої творчої енергії”, — вивели формулу фахівці з ірраціональної психології та послідовники езотеричних практик. У творчості без вивільнення не буде мистецтва. У житті без творчості не буде сексу.
І можна забути про все, крім аромату ночі. “Аромат — це душа квітки”, — говорить герой загадкового і трохи зловісного роману Патріка Зюскінда “Парфумер”. Мовою ночі ця думка перекладається тонко: почуття — це душа сексуального танцю. Щоб танцювати, недостатньо правильно завчити па і точно дотримуватися техніки. Танець — не чуттєвість ніг, але поле для душі. І без цього тонкого аромату секс — лише флакон спиртового розчину. Мабуть, усім нам хоча б раз у житті доводилося спробувати такого “спирту”, але запах цей не здатний заворожити, запаморочити і піднести до небес. У почуттях — суть чаклунства ночі. Заради цього варто пошукати душу квітки.
