Він хропів так, що ричання тигра порівняно з його храпом видавалось би ніжним котячим муркотінням. Цей храп припинявся на кілька секунд, а потім після жахливого звуку, подібного на важке схлипування, “концерт” починався знову.
Зранку пан поскаржився, що дуже погано спав і почувається абсолютно виснаженим. Ми ж троє, які не спали взагалі, поспівчували його дружині, яка вислуховує ці “співи” щоночі і розійшлися у справах.
Розповіла про свою поїздку завідуючій пульмонологічним відділенням Львівського регіонального фтизіопульмонологічного центру, кандидату медичних наук Надії Рудницькій, і вона висловила припущення, що попутник страждав на синдром обструктивного сонного апное. За результатами досліджень, хропіння є одним з найбільш характерних симптомів цього серйозного захворювання (95% хворих — хропуни).
Отже, апное — це повна зупинка носо-ротового потоку дихання тривалістю не менше 10 секунд. Розрізняють три типи апное: центральне, обструктивне та змішане. Центральне можна визначити як недостаність повітряного потоку внаслідок відсутності імпульсу з центральної нервової системи. Найчастіше воно зустрічається у людей з порушеннями центральних механізмів регуляції дихання.
При обструктивному (периферійному) апное спостерігається перекриття повітряного потоку на рівні верхніх дихальних шляхів. І тому повітря, що вдихається, не досягає легень. Це небезпечний для хворого стан, тому що у деяких осіб зупинка дихання тривалістю понад10 секунд спостерігається до 15 і більше разів за годину.
Змішане апное має ознаки обох вищезгаданих типів. Надзвичайно небезпечним є раптове апное у немовлят — при катаральних запаленнях, гематомах верхніх дихальних шляхів, ринітах. Раптове апное у немовлят може спричинити перегрівання, коли порушено нормальний тепловий режим.
— Синдром обструктивного апное-гіпопное, особливо важкі випадки, викликає гостру і хронічну нічну гіпоксемію (зниження рівня кисню у крові), а це, своєю чергою, суттєво збільшує ризик виникнення артеріальної гіпертензії, порушень серцевого ритму, інфаркту міокарду, інсульту та раптової смерті уві сні. Крім цього, у таких хворих спостерігаються денні напади сонливості, дратівливості, зниження уваги, пам’яті, частий головний біль.
Щодо діагностики і лікування. Синдром обструктивного сонного апное — гіпопное — хвороба маловивчена. Вперше її прояви були згадані у медичній літературі в 1919 році, а більш детально описані у 1956-1962 роках. Тоді американські лікарі спостерігали хворого з важким ураженням провідних шляхів мозку, у якого був втрачений автоматичний контроль за вентиляцією легень і збережений вольовий. Хворий міг дихати, тільки коли не спав, при засинанні у нього наступало апное. Діагностика хвороби складна, адже потребує спеціальної апаратури, яка в Україні є лише у Київському науково-дослідному інституті фтизіатрії і пульмонології. Правильно буде сказати, що процес лікування цієї хвороби у стадії вивчення і розробки, до речі, ускладнений він ще й тим, що потребує відповідних дорогих пристосувань — спеціальних масок.
