Випадок-плутанина. На маршруті «Рівне-Володимирець» є в нас такий водій Ростислав Петрович. На його маршрутах якраз і стаються цікаві випадки. Розповідав мені якось, що привіз людей на автостанцію «Чайка», всі пасажири вийшли, а на проході лишилась чиясь дорожня сумка. Він кинувся за людьми, що вже почали розходитись: всі віднікуються. Так він і возив цю сумку тиждень – поки не звернулась якась панянка, що забула сумку.
Ото-то таке – люди помічають відсутність речей лиш через тиждень) Дай нам, Боже, всім такої душевної рівноваги і безтурботності! А я стала очевидцем іншої історії із сумкою у цій же маршрутці, і з цим водієм. Їхали, ми їхали. Все як завжди. Вихідні. Більше сумок, ніж людей. Сумки повсюди: у багажнику, на проході, на руках, під сидіннями. Все було звично. «Порція» людей вийшла на зупинці в м. Костопіль. Їхали далі. Не встигли ми під’їхати до Рівного як водію перетелефонували з Костопільського автовокзалу і повідомили: пасажирка, яка виходила у Костополі, прихопила не свою дорожню сумку, коли помітила, що взяла не свій багаж – маршрутка уже від’їхала. Тоді жіночка швиденько звернулась до працівників автовокзалу. На автостанції «Чайка» всі пасажири повиходили : кожен ретельно передивився свій багаж. Лишилась одна сумка і лишився один бідолаха-студент, який був змушений чекати поки іншою маршруткою під’їде панянка з його пожитками й наїдками. Водій лиш розвів тоді руками: «Ну і чого все на моєму рейсі стається?!»
