За будинком у горідчику, де росли полуниці, знову побачив дерев’яний кругляк — тепер уже в ролі доріжок-трапів. “Так дуже зручно збирати ягоди: і бур’яни не ростуть, і ноги в росі не змочиш, і полуниці не торкаються землі”, — обґрунтував доцільність отих трапів господар обійстя. Та про походження “дерев’яної краси” таки забув у нього запитати.
Згодом такі ж вироби з дерев’яного кругляка бачив і в “царському селі” поблизу Рівного, і на території міських особняків. Нарешті з’ясував: і заготовки для огорожі, й дерев’яні доріжки-трапи, та й ще з десяток інших виробів виготовляють у Клесівському держлісгоспі (Сарненський район).
— Довгий час, — розповідає головний інженер Клесівського держлісгоспу Михайло Ониськевич, — проблематично було реалізувати тонкомірні дрова діаметром 5-7 сантиметрів. Цих “рубанців”, як жартували, навіть вдови не хотіли брати на дрова. Але ж не спалювати деревину просто неба! Тому й знайшли їй застосування. Тепер виготовляємо до п’ятнадцяти видів продукції з тонкомірної деревини, яка надходить від санітарних рубок та рубок догляду за лісом. І попит на ці вироби значний.
А загалом, після повернення деревообробного виробництва до рук лісівників, клесівці зажили цікавіше. Сьогодні тут створено понад 150 робочих місць, виготовляється десятки видів продукції. Скажімо, в українських та закордонних меблевиків популярністю користується щит меблевий, який, до речі, також виготовляється з низькосортної деревини.
Знайшли тут застосування навіть для тирси, яку колись вивозили на сміття. По-перше, її використовують як паливо для котельні. А по-друге, зовсім недавно почали виготовляти тирсобрикети — чудове побутове й виробниче паливо. Його тепловіддача складає 95 відсотків від тепловіддачі кам’яного вугілля, а вартість удвічі нижча.
