Війна забирає дуже багато. Вона калічить тіла, руйнує плани й забирає мрії. Але є те, чого їй ніколи не відібрати — людського духу. Одним із тих, хто щодня доводить цю істину, є 23-річний ветеран із Львівщини Олег Кушко. Його історія — це приклад незламності, сили волі та бажання жити на повну, попри найважчі випробування.
Будівельник
До повномасштабної війни Олег вів звичайне життя. Працював на будівництві, допомагав у кузні, мріяв про власне майбутнє. Але в лютому 2022 року, коли росія розпочала широкомасштабний наступ, молодий чоловік без вагань приєднався до територіальної оборони свого селища Суховоля.
«Я не міг сидіти вдома. Хотів бути корисним і зробити свій внесок», — пригадує він.
Боєць
Згодом Олег дізнався про важке поранення старшого брата на фронті. Це ще більше підштовхнуло його йти у військо. Уже через три дні він став бійцем новоствореного 33-го окремого стрілецького батальйону. Спершу служив на Сумщині, займався мінуванням, будівництвом фортифікаційних споруд.
«Але я відчував, що маю бути там, де тривають найважчі бої. Це було внутрішнє рішення», — пояснює військовий. Так він перевівся до 10-ї гірсько-штурмової бригади на Донеччині.
Поранення
Саме там, 28 червня 2023 року, його життя кардинально змінилося. Під час штурму позицій біля села Роздолівка Олег прикривав свою групу, коли наступив на протипіхотну міну «лєпєсток».
«Спершу мені відірвало пальці на правій нозі. Я наклав турнікет і поповз далі. Думав, що відбувся відносно легко. Та за кілька хвилин був другий вибух. Коли підняв голову, побачив свою ліву ногу в кількох метрах», — з болем згадує ветеран.
Побратимам вдалося врятувати його життя — вони вчасно наклали турнікети та винесли Олега до евакуаційної групи. Далі були десятки операцій, реанімації та боротьба медиків. Проте обидві ноги врятувати не вдалося.
Реабілітація
Попереду чекала довга реабілітація і, здавалося, безвихідь. Але Олег не з тих, хто опускає руки. Допомогти йому відновитися взявся благодійний фонд Future for Ukraine, який організував протезування у США в центрі Medical Center Orthotics & Prosthetics (MCOP). Там він отримав високотехнологічні протези й пройшов курс фізичної адаптації.
Переглянути цей допис в Instagram
«Навчитися ходити відразу на двох протезах було неймовірно складно. Було багато болю і сліз. Але я дуже хотів. Я мріяв ходити, пити каву на ходу, як раніше. І тепер я можу це робити! Це маленькі радості, які стали для мене символом перемоги», — каже ветеран.
Нова реальність
Сьогодні Олег упевнено крокує вулицями Львова, бере участь у спортивних заходах, зустрічається з друзями та знову радіє простим речам. Він зізнається: головне — прийняти нову реальність.
«Треба в голові усвідомити, що це тепер твоя нова кінцівка. Не боротися з цим, а довіритися протезам. Це важко, але тільки так можна повернути собі свободу», — ділиться він порадою для інших військових, які пройшли через ампутацію.
Важливо й те, що фонд Future for Ukraine не залишає ветеранів після першого протезування. Нещодавно у Києві відкрили представництво американського центру MCOP, де можна отримати обслуговування, заміну деталей протеза чи повторні курси адаптації. Олег уже пройшов таку програму, адже тіло змінюється, і потрібні корекції.
Сьогодні він живе з оптимізмом і планами на майбутнє.
«У мене є круті протези, але ще крутіші люди поруч. Вони допомогли мені пройти цей шлях. А життя, навіть після всього, — прекрасне», — говорить він.
Історія Олега Кушка — це не про втрату. Це історія про силу, про нове життя, про перемогу над обставинами. Його приклад доводить: навіть після найважчих ран можна знову вчитися ходити, жити і мріяти.
