Як і багатьом творчим людям, Олександру Ірванцю доводиться чимало мандрувати. Так і Олександру Ірванцю довелося їхати до Рівного з Острога.
– Вівторок. Далі сніжно. Студенти сплять, а я розпинаюся. Надвечір маю ще порозпинатись у Рівному. Wilkommen Bitte!!!, – написав на своїй сторінці у Facebook письменник, поет та перекладач Олександр Ірванець, читаючи в “Острозькій Академії” студентам лекцію.
Як потім розповів сам письменник, з останньої пари він своїх студентів відпустив, аби встигнути приїхати до рідного Рівного.
Востаннє Олександр Ірванець з’являвся перед рівненською публікою на творчому вечорі “Бу-ба-бу”, організованому торік восени рівненським об’єднанням “ЛІТЕРАТУРА.rv”. Отримавши нове запрошення Олександр Ірванець не відмовився приїхати знову.
– Щоб писати слід читати, і щоб писати слід писати, – поділився своїм життєвим переконанням Олександр Ірванець. – Читаючи, ти виробиш свій смак і навчишся відрізняти погану літературу від доброї. Я 25% книжок не дочитую, розуміючи що то не моє. Пишучи ти виробиш свій стиль.
Олександр додав, що зараз прочитує 2-3 книги за тиждень, хоча раніше читав більше – по 5-6 книжок.
Рівненським слухачам Олександр Ірванець почитав як уже відомі свої вірші, так і дещо новеньке, що ще ніде не публікувалося. У ліричному вірші, ідея якого прийшла до Олександра Ірванця, коли він їхав електричкою з Ірпеня до Києва, він оспівав загадкову дівчину-осінь,
Не обійшов Олександр Ірванець й політичну тему, прочитавши вірші про “Вікно президентської адміністрації” та про Партію регіонів.
Відомий поет та письменник розповів, що пише не лише вірші, а й п’єси, есе, публіцистику та перекладає твори зарубіжних поетів, зокрема білоруських, чеських та польських. Декілька власних перекладів Олександр також прочитав молоді.
До речі, хоч письменник нині мешкає й не в Рівному, він стверджує, що саме це місто є для нього рідним.
– Я звідси нікуди й не виїжджав і я тут, номінально навіть прописаний, – сказав Олександр Ірванець. – Я податки тут плачу. Я живу тут. В холодну пору року менше, а в теплу приїжджаю, якщо не щотижня, то раз на два тижні точно. Може колись і зовсім повернуся. А може в Острозі на старість оселюся. Але це – ще не скоро!
